ОЛЕКСАНДР ДАЦЕНКО добре відома людина на Буринщині та Сумщині. У 2008 році він пішов на строкову службу, і підписав контракт у 27 Сумському реактивно-артилерійському полку. Тут він і служив до 2014 року. І того ж року починається війна з Росією на Сході України.
І Олександр Даценко в складі 27 реактивно-артилерійского Сумського полку одним з перших став на захист рідної України. 22 серпня при виконанні бойового завдання в зоні АТО поблизу м.Іловайськ, у смт Старобешеве Донецької області, Саша був дуже тяжко поранений. Лікарі старалися врятувати йому життя, але навіть вони прогнозували Олександру, хіба що сидіння в кріслі.
Та мужній, і без перебільшення, героїчний юнак, піднявся, почав ходити на милицях,..
І став на ноги.
І не тільки став, а й повернувся до спорту – футболу…
Нині ОЛЕКСАНДР ДАЦЕНКО є кандидатом по виборчому округу №3 до Буринської міської ради.
Він також є і кандидатм у депутати до Сумської обласної ради.
Про ці та про інші життєві аспекти ми й ведемо бесіду з ОЛЕКСАНДРОМ ДАЦЕНКОМ, кандидатом в депутати Буринської міської та Сумської обласної рад від політичної партії «Пропозиція»…
– Олександре Івановичу, коли б у жовтні 2019 року Вам сказали, що Ви будете серйозно займатися політикою – повірили б у це?
–Ні... Хоча ще раніше були думки щодо політичної діяльності…
–А чому саме обрали політичну партію «Пропозиція»?
–Вона на диво мені самому – чиста та прозора. На ній немає брудних плям за всі роки існування ще того ж УКРОПа. Це патріотична проукраїнська партія з великою довірою людей патріотів, які стоять на захисті держави та прагнуть кращих змін. Коли я вперше їхав до Києва на всеукраїнський з'їзд партії, страшенно боявся потрапити в якийсь брудний проплачений олігархами бруд. Адже для мене, як для людини з АТО, – це табу! Я ніколи з цим не хотів і не хочу мати нічого спільного... То ж я побачив там зовсім іншу картину: звичайні ідейні люди з різних галузей, різних професій прагнуть щось змінити – так, як це ми бачимо з нашої позиції... Люди ніким не проплачені. І не чиїсь вони пішаки... Вони звичайні люди як і я. І саме тут моє політичне місце! І саме з цією командою вирішив, що хочу спробувати змінити життя звичайних людей на краще…
–Ви не жалкуєте, що вступили саме в члени партії «Пропозиція»? Адже могли бути членом й більш відомої якоїсь партії…
–Я, вступивши до партії «Пропозиція», повірив що є команди яким варто довіряти й довіритися! Саме такою політично-партійною командою є й «Пропозиція»...
–Розкажіть, більш детально про себе, свій життєвий шлях?
–Народився в Сумах 9 грудня 1988 року. Батьки родом із Сніжків Буринського району. Все життя захоплююся футболом... З перших кроків так би мовити. Після закінчення школи працював… Більше всього на будівництві різноробочим. Там також умудрявся грати за будівельну фірму... Потім не зовсім вдала спроба вступити до Сумського педагогічного університету закінчилася призовом до лав Збройних сил України...Строкову службу проходив в 2008 році в самохідно-артилерійському полку в смт Дівички. Там отримав фах механіка-водія самохідної гаубиці 2С3-Акація. В 2008 році був переведений до Сум, де формувався реактивно-артилерійський полк швидкого реагування «Ураган». Підписав контракт і став кадровим військовим... І прослужив до 2015 року, потім був звільнений за станом здоров'я.
Всі роки навіть при службі я продовжував грати в футбол...Іноді були проблеми з цим: не співпадали час гри зі службою... Та всі офіцери добре знали мене і ставилися з порозумінням. Хоча часом і в них були проблеми через мене…
Усі шкільні роки, тобто, канікули я проводив в Сніжках. Я ріс зі своїми однолітками, ми багато чим займалися: рибальством, футболом тощо... Тоді спостерігав кращі роки всього Буринського району.
Діти навчалися в школі, і постійно готувалися до різноманітних змагань...Хлопці та дівчата готувалися до районних та обласних змагань з футболу, баскетболу, волейболу, легкої атлетики та важкої атлетики... Розумієте? Район жив, розвивався! Фінансувалися ці всі поїздки на змагання! А нині?
Я все своє спортивне життя грав за Сніжки в футбол...
У 2013 році одружився... А через три місяці повинен був залишити дружину та родину... У березні одними з перших ми вирушили з пункту постійної дислокації на виконання бойових завдань… Тобто, на війну...
Ми тоді ще цього не розуміли до кінця... В пекельному серпні 2014 року поблизу смт Старобешево, що в Донецькій області, при виконанні бойового завдання отримав тяжкі поранення. Мене евакуювали до міської лікарні Старобешевого, потім – до Маріуполя, Дніпропетровська. Останнім госпіталем, де за пів року протягом 9 операцій мене зібрали та повернули до життя, став військовий медичний клінічний центр західного регіону в місті Львів. Там за моє життя навіть боролися лікарі, які прилітали з Австрії. Висновок був тяжким – я не зможу ходити та жити повноцінно… Такий висновок мене лише загартував і змусив тяжко над собою працювати... Результат вийшов оптимістичним: за рік навчився заново ходити, грати в футбол також довелося повчитися... І вважаю, що в мене все вийшло добре ...
У 2016 році я вже очолив футбольний клуб «Гранум» (Сніжки). Ми виграли район… Потім перейшли на вищий рівень – обласний… І там також навели трохи «шороху»... Ставали срібними призерами чемпіонату першості Сумської області… У футзалі серед кращих команд міста Суми ми теж досягли вагомих успіхів – срібні призери першої ліги, чемпіони другої, чемпіони вищої ліг... Зараз ФК «Гранум» майже зникає... Доводиться тримати його на плаву лише за ниточки... Та сподіваюся й вірю, що скоро він повернеться до боротьби у великому футболі Сумщини…
–Вас в усіх справах і в житті в цілому підтримує дружина Юля… Ви спільно приймали рішення, що разом будете йти в політику? Юлія Даценко теж є кандидатом до Буринської міської ради по виборчому округу №3...
–Так, звичайно, ми – разом! Юля завжди поруч! Навіть, коли я був в госпіталі «розкиданий» по всьому ліжку, і бачив як до інших хлопців приходили дівчини, кохані дружини... Ті хлопці були не такі важкі, як я навіть... І вони розверталися, і йшли, залишаючи їх одинокими... Вони боялися тієї відповідальності... Хоча, правда, й не від усіх ішли... Залишалися тільки справді кохані дружини, дівчата... Я також, коли бачив як дівчина залишає коханого на самоті з тяжкими пораненнями, нервувався... І коли моя дружина відлучалася до магазину чи аптеки, відразу телефонував їй, і переконувався, що вона тут... що вона все ще зі мною... І я вдячний їй за все! Вона завжди поруч і буде так завжди! Завдяки і їй я лишився інвалідом другої групи пожиттєво лише на паперах... Всі протези та залізо в мені – тепер як рідні кістки мої на все життя…
–Я розумію, Вам важко згадувати важкі події АТО… І мені нелегко було задавати це запитання… Та вважаю, що, все ж таки, виборці повинні знати, хто йде захищати їхні інтереси й вирішувати їхні проблеми як до Буринської міської ради, так і до Сумської обласної ради… На Ваш погляд, Буринській «Пропозиції» реально подолати необхідний прохідний бар'єр, щоб зайти до Буринської міської ради?
–Час покаже... Особисто дуже сподіваюсь, що люди для початку не проігнорують вибори і підуть на них... Повторюю: ми в партії всі звичайні люди як і виборці... На нас немає ганебних плям... Тому нам, гадаю, довірять виборці свої голоси, ми й переможемо!
–Після виборів теж будете займатися й надалі політикою, футболом?
–Життя таке непередбачуване... Звичайно, футбол я не залишу ніколи... Та час розставить все і всіх на свої місця…
–Буринська команда «Пропозиція» – це… Продовжте далі, будь ласка…
–Це команда, яка справді йде на вибори за власні кошти, а не за гроші олігархів... Це команда, яка спроможна нарешті зробити все як то має бути, тобто, покращити життя жителів Буринської ОТГ...
–Ви, окрім, політики та футболом серйозно займаєтеся ще й благодійництвом...
–Благодійність – це поклик душі! Після того, як для мого лікування було зібрано більше 2,5 мільйона гривень, я відчув що це таке благодійництво ...І хто ці люди, які займаються ним... Я також прагну рятувати життя хворих усіма можливими і неможливими способами... Моя благодійність – це бажання душі і серця допомагати тим, хто потребує допомоги…
–Олександре Івановичу, щоб Ви хотіли побажати читачам інтернет-порталу БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) і напередодні виборів, і після їх закінчення?
–Хочу побажати віри у можливість змінити на краще життя! Бажаю всім міцного здоров'я у такий важкий період в країні та світі! А ще не забувати, що всі ми, в першу чергу, – люди! І маємо – попри все – залишатися людьми чого б нам це не вартувало!..
Бесіду вів Іван Житник, член Національної спілки журналістів України.
Фотоколаж Наталії Кузнєцової-Віноградової.