Павутиннячко срібне
Осінь триножить…
Калина червона
В саду пломенить…
Іду я стежиною –
Навколо все рідне.
Стежина в дитинство
Вихрясте біжить…
Минуло дитинство,
Миттєво минуло…
І юність швиденько
Також відійшла…
Усе непомітно,
Усе промайнуло,
Мов квітка весняна
Ураз відцвіла…
Поважні вже роки
В життя залетіли…
І в скроні, мов сніг,
уплелась сивина…
Листочки в саду
Також помарніли…
…І стелиться тільки
Стежина одна…
...Павутиннячко сріблом
Осінь триножить…
І небом осіннім
Тінь мерехтить…
Стежина з дитинства
І досі тривожить,
...А поміж літами –
Єдиная мить…
Іван Житник.
10.09.2020 р., 10 год. 30 хв.
Світлина автора.