Вважаю, що життя повинні супроводжувати три фактори:
-працьовитість;
-відданість;
-творчість.
Без працьовитості не можна відчувати себе незалежним. Тобто, коли людина працює, вона відчуває себе потрібною і для когось, і для чогось. По - перше, праця приносить задоволення від зробленого (якщо вона «сродна», за словами Г.Сковороди, до душі). По - друге, праця – це стержень сенсу життя. Окрім прибутку та поповнення сімейного бюджету, приносить і відповідний результат. Написав книгу – результат, став чемпіоном у якомусь виді спорту – результат, зробив певну справу – результат… Праця, якщо нею правильно регулювати, у певній мірі – це віддушина. Коли людина творчо, щиро підходить до роботи, вона відганяє навіювання поганих думок, її помисли чисті, спрямовані на гарні та добрі справи…
Відданість повинна бути тільки справжньою, бо це – не жертвопринесення. Бути відданим, значить, поважати когось і себе. Наприклад, відданість родині (а в більшій мірі своїй, коли людина живе в родині) повинна сприяти її зміцненню та злагоді. Не потрібно возвеличувати себе ні в колективі, ні в повсякденному житті. Треба все життя віддавати служінню дітям, щоб вони врешті-решт зрозуміли, що відданість – це злагода й мир – і в прямому й переносному значенні цього слова. Бути вірним і не зраджувати – ось що повинна запам’ятати кожна людина, прийшовши в цей світ. Відданість – це шлях до віри, зрада – це символ зла…
А творчість без працьовитості та відданості рідним, маленькій батьківщині та Україні, на мій погляд, не існує взагалі. Творчість, у широкому розумінні цього слова, – все те, що робить людина протягом свого життя. Це не тільки написання віршів, книг, пісень, картин… Творчість – це щоденна повсякчасна звитяга трударя. Творити – значить жити! Майстер, який, скажімо, зробив стілець, а чи стіл, він – творець. Але не тільки для власних світобачення й потреб. Він творець і для інших. Користь від його «золотих рук» – це користь для багатьох людей, які прагнуть цього. Нехай вони насолоджуються зробленим не тільки майстром, а й самі намагаються щось створити… Там, де є натхнення творити – завжди поряд кохання...
І я задоволений тим, що протягом свого, вже не такого й короткого життя, зумів поєднати в собі працьовитість, відданість і творчість. Це не так уже й просто! Частинку свого серця віддав людям, дещо залишив для себе й родини. Головне, оглядаючись назад, усвідомлюю – досі ще не все відпрацював, можливо, не сповна віддався улюбленій справі, не все створив те, про що мріяв. Отже, життєвий і творчий час, який мені відводиться Господом, потрібно використати сповна… І я його обов’язково використаю...
Іван Житник, член Національної спілки журналістів України, письменник, поет, блогер.
PS: Під час засідання обласна комісія з присудження премії назвала цьогорічних (2019 рік) переможців у номінаціях «Художня література», «Журналістика», «Культура і народна творчість», «Мистецтво», «Краєзнавство».
Переможцем у номінації «Художня література» (проза, поезія) комісія визначила письменника і журналіста з Бурині Івана ЖИТНИКА за його збірку творів, що складається з роману, повісті, оповідань, новел – «Запах скошених трав».