До уваги поціновувачів мистецтва та історії і всіх небайдужих до глибини пізнання минулого нашої неньки України у Буринському районному краєзнавчому музеї ім. Павла Попова відкрилась виставка серії графічних робіт Миколи Бондаренка «Пастухи калякають» (в регіоні, де народився автор, слово «калякають» надзвичайно поширене у побутовій мові. Калякати – говорити про різне).
Як зазначив сам автор, що головна тема ліноритів – це спогади дідів-пастухів про життя с.Дмитрівка і навколишніх сіл в період колективізації, голоду 1932-33рр., 1946-47рр., війни та післявоєнні роки сталінізму. Про те, що калякали діди, якраз на все життя закарбувалось у дитячій пам’яті автора ліноритів. Хоча майже завжди юному хлопчику діди говорили по закінченню «калякання»: «Миколо, ти тільки помалкуй!» І Микола «помалкував» багато років продовжуючи збирати спогади про ті страшні трагічні роки голодомору.
Потім, коли вже став професійним художником, він заговорив про голодомор 32-33рр. на всю силу через глибоку філософію розкриття і викриття злочинів проти української нації. Звучав голос художника не з трибуни, він передавав це різцем і фарбами, а також зведенням меморіалів і пам’ятних знаків жертвам Голодомору 1932-33рр. У черговій серії ліноритів «Пастухи калякають» Микола Бондаренко продовжує дану тематику. Зазначу, що всіх робіт 33 – число, що співпадає з 33 голодним роком.
На кожній роботі внизу повторюються образи пастухів, зображені сірим кольором. Сірий колір – колір попелу підкреслює, що ці люди, їхні ідеї, плани, якісь надії перегоріли і перейшли на попіл.
Пастухи лише згадують про події того часу. Як господарювали на той час вони та їхні батьки і діди на землі, в кого були кращі коні та отари овець, чий млин( їх у селі було 12) видавав краще борошно. А також про те, як односельці п’янделиги та ледацюги в неполатаних штанцях в період колективізації вмить одяглися у хромові чоботи, відібрані у них, та стали навчати як правильно жити при новій владі, та господарювати на землі. Тому основна багатоідейна частина малюнку лінориту відтворена у яскравому червоному кольорі. Цим автор підкреслює, що червоний колір – це той жар, який до кінця не згас і ще тлів у попелі і горів у них «пастухів» до кінця життя.
У кожній з 33 робіт просліджується той психологічний надлом селянина-господаря якому просто переламали хребет і вони добре розуміють, що надіятись на щось добре і світле – марно. Чорна лінія вгорі кожного лінориту як траурна стрічка, про що пастухи і «калякають» все життя. Вертикальна сіра полоска з права зображена на кожному лінориті – це їхній кут життя.
Тому, щоб пізнати глибше трагічні події минулого століття, що випали на долю нашого народу, потрібно відвідати виставку ліноритів Миколи Бондаренка, яка буде експонуватися з 02.11.2020 до 01.12.2020.
А тобі, шановний авторе, щира вдячність, здоров’я, натхнення і нових творчих злетів.
Микола Кононенко, директор Буринського районного краєзнавчого музею ім..Павла Попова.
Дивний люд живе на нашій благодатній землі! Щось зводили, розбудовували – хотілося кращого життя. А тоді починали руйнувати вже збудоване… Руйнація як спосіб заперечення минулого. Ми чомусь не вміємо своє нове додавати до вже існуючого і так створювати гармонію життя. (МИКОЛА БОНДАРЕНКО).
Микола Бондаренко народився в селі Дмитрівка Буринського району Сумської області. Початкову художню освіту здобув у Донецькій художній школі (викладач В.Ф.Ходенко). Закінчив Харківське державне художнє училище (викладачі А.П.Луценко, Гнойовий М.І.).
Займається станковою графікою, екслібрисом, ілюстрацією. Техніка виконання робіт – лінорит.
Вперше взяв участь в обласній виставці в м. Суми у 1978 році.
З 1982 року – учасник міжнародних виставок екслібрису. Мав персональні виставки в Україні, Росії, Польщі, Словаччині, Сполучених Штатах Америки, Японії. Брав участь у колективних закордонних виставках графіки в Італії, Німеччині, Франції, Бельгії, Великій Британії, Литві, Гонконгу, Китаю та інших країнах.
Твори митця зберігаються в музеях України і за кордоном, а також у приватних зібраннях.
Роботи художника різні за тематикою. В його доробку – кілька значних за обсягом серій: «Шевченкіана», «Лісова пісня» Л. Українки, «Україна – 1933: кулінарна книга», «Слово о полку Ігоревім», «Корінням із Сумщини», є серія робіт, присвячена Володимиру Висоцькому. Микола Бондаренко - автор проектів: обласного меморіалу жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні в с. Піски Буринського району, а також подібного за темою памятника в с. Чернеча Слобода; стели Тарасу Шевченку (м. Буринь), памятних знаків: Героям Небесної Сотні та землякам, полеглим за незалежність України і Знищеним православним храмам Буринщини ( м. Буринь).
Перша книга митця «Україна – 1933: кулінарна книга» була надрукована науково-історичним відділом Української Православної церкви в США.
За унікальність ідейного та художнього задуму циклу робіт «Україна-1933: кулінарна книга. Пам’ять людська » Указом Президента України від 2007 року Микола Бондаренко нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Микола Михайлович активно почав видавати нові альбоми : «Слово о полку Ігоревім», «Лісова пісня» Лесі Українки, «Шевченкіана», «Земні діяння странника Петра», «Корінням із Сумщини». Альбом «Корінням із Сумщини» ( М. Бондаренко – лінорити, О. Капітоненко – тексти) – це портретна галерея наших земляків, які не сприйняли радянську владу і в різний час, починаючи від революції 1917 року, змушені були виїхати за кордон. Цю книгу занесено до каталогу Бібліотеки Конгресу США.
Своїм Указом №616/2019 Президент України Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ з нагоди Дня Незалежності України «За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм «постановив присвоїти почесне звання «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ» художникові-графіку з Сумської області Миколі Михайловичу БОНДАРЕНКУ.