Плаче осінь золота… сипле, сипле листом.
І летять, мов лист, літа, сплетені в намисто.
Відлетіли вже лелеки, подались в чужую даль…
Роздяглись стрункі смереки, поскидали злато-шаль…
Осінь, осінь золота.
Не сумуй навмисно…
Бо ж навколо ще краса - в золотім намисті…
Чорнобривці не зів’яли, поруч з ними йду…
І ми з милою кохались в золотім саду…
Та хмарина густо сіра синє небо вже лата…
Вмить калина постаріла… плаче осінь золота…
Плаче осінь золота…
Плаче, плаче листом...
І летять, мов лист, літа стариться намисто…
Осінь, осінь золота не сумуй навмисно…
Бо ж навколо ще краса - в золотім намисті…
Чорнобривці не зів’яли, поруч з ними йду…
І ми з милою кохались
Колись у саду…
Іван Житник.