Упав листочок золотистий…
А дощ його в траву прибив.
Немов розсипав хтось намисто,
і ніжність хтось немов розлив.
Сопілка гра? То вітер свище…
І плаче осінь золота.
А тінь від сонця усе вище,
сіріє в хмарах пустота.
…Останній падає листочок
не золотистий. Вже змарнів.
Своїм теплом прикрив грибочок.
А сам у вічність відлетів…
Ще листопад вперед крокує…
Звисають хмарні небеса…
І осінь тихо ще мандрує,
та розтає її краса.
Зима в тіньочку примостилась,
сніжинки вже збирає в ряд…
І осінь вже із цим змирилась.
Дощем заплакав листопад…
Іван Житник.
1 листопада 2020 року.
Світлина автора.