Ніч пливе,
мов човник
небом…
Сяють зорі
повсякчас…
Шепотіла ти:
«Не треба…
Не прийшов
до нас
ще час…»
Губенята
тихо кажуть,
оченята ж
іскри
ллють…
Губенята
«бантик в’яжуть»,
і нектар
свій
віддають…
Я нектар
відчув
миттєво…
Роси впали
до очей…
Та тепер це
не суттєво…
Не вернуть
вже тих
ночей…
…Місяць з зорями
сміялись…
І принишкла
тепла ніч…
Ми очима
ще кохались,
наближаючись
навстріч…
Наближались,
наближались
і з’єдналися
вуста…
Літня ніч
тихенько
спала,
а в ній –
юність
золота…
…Ніч пливе,
мов човник
небом…
Сяють зорі
повсякчас…
Повернуть
би ніч нам
треба…
Що пливе
тепер
повз нас…
Іван Житник.
08.06.2019 р., 18.00 год. 00 хв.