Осінь юна,
мов дівчина,
проклада собі
стежину…
І заквітчує себе –
пливе небо голубе...
Сонце світить
й добре гріє,
а від нього
бджілка мліє...
Хмарки ще,
немов пушини,
притулились
до хмарини…
До хмарини,
як до неньки, –
та голубить
їх рідненьких.
...Осінь юна,
мов дівчина…
…І біжить
життям стежина.
І біжить вже
до зими…
Скоро будем
там і ми…
Іван Житник.
23.09.2020 р., 9 год.00 хв.
Світлина автора.