Продовження. Попередні матеріали у розділі СУСПІЛЬСТВО 22, 26, 28 серпня, 2, 20 вересня 2021 року.
Для читачів інтернет-порталу БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) друкуємо уривки з книги члена Національної спілки журналістів України, члена Національної спілки письменників України ГРИГОРІЯ ФАСТІВЦЯ…
...
Іде Святійший людським коридором, устеленим живими квітами, направо й наліво благословляє присутніх – з обох боків тісними лавами стоять віряни. А над їх головами у струменях вітру тріпотять церковні хоругви, майорять українські прапори й ні на мить не стихають овації.
Слідуючи за Патріархом, людське море сколихнулося: всім хотілося потрапити до храму, але вдалося це далеко не кожному. Тож сотні людей мали можливість долучитися до священнодійства завдяки відеопоказу.
Святійший ще й поріг храму не переступив, а під високим куполом залунало потужне багатоголосся: «Іс полла еті деспота» (грецькою – «На многії літа, Владико»). Буринці і гості вперше почули спів нового церковного хору під керівництвом викладача музичної школи Світлани Головко. І в більшості своїй навіть не здогадувалися, що співають місцеві аматори. Один священик, що поряд стояв, милуючись злагодженим співом, тихо запитав: «Хор із Сум чи з Києва?». «Свої!» – кажу. «Свої?» – гість підняв здивовані брови, крутнув головою, мабуть, не зовсім довіряючи почутому.
Майже рік тому о. Димитрій задумав створити церковний хор, залучивши до нього молодих фахівців-музикантів, талановитих співаків-аматорів. Зустрічався раз і вдруге з викладачами музичної школи, працівниками районного Будинку культури, активними учасниками художньої самодіяльності. А треба сказати, що серед них були одиниці, які ходили до церкви. Тож спочатку на священикову пропозицію дехто лише скептично посміхався. Проте керівник і соліст самодіяльного народного хору «Червона калина» Андрій Козир відразу погодився і пообіцяв усіляко сприяти отцю у втіленні його задуму.
Активно підтримали його директор дитячої школи мистецтв Євгеній Прядко та керівник народного ансамблю «Троїсті музики» Світлана Головко, яка погодилася бути регентом, тобто керівником хору. До них долучилася родина Ларінцевих – подружжя Олена і Кость, їхні син Денис і невістка Юля, відомий дует «Калинові сестри» – Наталія Сомова та Світлана Головченко, а ще -- Олена Рябоконь, Олександр Іванов і буринський «соловейко», ветеран художньої самодіяльності талановитий тенор Олександр Браташ. Відтак невдовзі у районному Будинку культури двічі або й тричі на тиждень лунали релігійні піснеспіви – за будь-якої погоди тривали репетиції. Тож і не дивно, що їх чисті дзвінкі голоси вразили, без перебільшення, професійним співом усіх присутніх: і своїх вірян, і гостей зі столиці. Забігаючи наперед зазначу: відтоді професійний хор співає у храмі майже щонеділі.
Священнодійство почалося з освячення престолу, який стоїть у головній частині храму – вівтарі. Вівтар, як і в старозавітній скинії (тепер – храм) уособлює Царство Небесне. До вівтаря мають доступ священнослужителі і, з дозволу священика, -- чоловіки. У вівтарі священнослужителі відправляють Божественну Літургію, під час якої здійснюється святе Таїнство причастя. Саме у вівтарі знаходиться найсвятіше місце у храмі – престол, на якому за Божественною Літургією приноситься святійша жертва Тіла і Крові Христа у вигляді хліба і вина.
Престолом називається особливо освячений чотирикутний стіл, який ставиться посеред вівтаря. Таке розташування вказує на те, що він умовно є центром Всесвіту і людського буття. Чотири сторони його означають, що Христос, який невидимо перебуває на престолі, відкритий для усіх чотирьох сторін світу, тобто Сходу і Заходу, Півдня і Півночі. Чотири сторони означають також і чотири властивості Христа: Великої Ради Ангел, Жертва за гріхи людського роду, Цар світу і досконала Людина.
Престол освячується за особливим чином. Віряни, які перебували всередині храму, на жаль, не бачили дійства, бо Царські врата в цей час закриті. А ті, що були надворі, мали змогу спостерігати усю процедуру завдяки відеопоказу.
Через Царські врата священики занесли столик, що стояв перед вівтарем, зі свяченою водою, Чесним хрестом та речами, які потрібні для освячення Престолу. До вівтаря зайшов Патріарх зі священнослужителями і Царські врата закрили. Патріарх поблагословив усіх присутніх і окропив свяченою водою чотири стовпці Престолу, після цього залив їх гарячою воскомастикою, і знову окропив, а священики дмухали, щоб вона швидше охолола. Після короткої молитви Патріарх окропив з обох сторін престольну дошку – трапезу, після чого її поклали на престольні стовпці. Диякон подав чотири дерев’яні кілочки, що символізують цвяхи, якими прибивали Ісуса Христа на хресті. Патріарх їх також освятив, і владики, секретар єпархії о. Петро та старший благочинний єпархії о. Богдан за допомогою чотирьох каменів прибили кілочками трапезу до стовпців. Потім Святійший тричі обмив її водою, промовляючи: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь», а владики насухо витерли новими рушниками. Патріарх тричі хрестоподібно полив трапезу сумішшю червоного вина й трояндової води та окропив нею весь Престол, а після його осушення помазав святим миром. Затим на Престол одягли білу сорочку, обв’язали шнуром і покрили його верхнім облаченням.
Окропивши вівтар, стіни храму свяченою водою, помазавши їх святим миром, Патріарх і священнослужителі хресним ходом обійшли храм навколо і також окропили його та парафіян свяченою водою
Чин освячення Престолу і храму священнослужителі супроводжували читанням молитов та співом.
Після освячення храму Патріарх Філарет відправив Божественну літургію. Йому співслужили владики Іоасаф, Мефодій, Афанасій і Митрофан, духовенство Сумської області. Високопрофесійним співом прикрасив богослужіння новостворений церковний хор.
На малому вході, коли на амвон (підвищене місце перед вівтарем) виноситься Святе Євангеліє, Святійший Владика підвищив у сані отця Димитрія, надавши йому чин протоієрея, і нагородив його Жовтим хрестом.
Водночас два священики сповідали парафіян, які готувалися причаститися Святих Божественних і Животворчих Таїн – Тіла і Крові Христа. Причащав сповідальників, а також малих дітей архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій.
У кінці богослужіння Патріарх Філарет звернувся до присутніх зі словами проповіді:
–В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри! Я поздоровляю вас зі знаменною подією для вашого міста – побудовою і освяченням цього чудового храму на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Храм для нас має велике значення, тому що в храмі ми у молитві звертаємося до Бога, отримуємо Божественну благодать. Саме тут ми отримуємо відпущення своїх гріхів. Ні в якому іншому місці ми не можемо отримати відпущення гріхів – Таїнство покаяння. І тому храм має велике значення для нашого духа, всього нашого життя -- храм утверджує віру в існування Бога. Бо чому безбожники за радянської влади знищували храми? А тому знищували, щоб люди перестали вірити в Бога. А ми тепер будуємо храми, тому що віримо в Бога і просимо Його милості простити наші гріхи, просимо визволити нас від усяких бід. Тому ми радіємо, коли освячуємо храм, і не дивуємося, що за роки незалежності в Україні побудовано чотири тисячі православних храмів. Люди в першу чергу не будинки для себе будують -- храми будують!
Дорогі брати і сестри! Нині ми переживаємо велику радість. Радість яку? Вселенський Патріарх Варфоломій визнав дійсними всі наші хіротонії (посвячення у священнослужителі – ред.) і всі таїнства. Хоч ми й самі не сумнівалися, що вони дійсні. Але інші православні церкви їх не визнавали. А коли вони Вселенським Патріархом визнані дійсними, то і для всіх тепер вони дійсні.
Вселенський Патріарх заявив, що він почав процес визнання незалежності Української Православної Церкви і ми чекаємо скликання собору трьох церков – Київського патріархату, Автокефальної церкви і частини Московського патріархату. Церкви мають об’єднатися в одну Православну церкву і обрати свого предстоятеля. Тобто, в Україні буде одна Православна церква. А та церква, яка не захоче об’єднатися, буде називатися Російською православною церквою в Україні. Вона матиме право на існування в нашій країні, але служитиме московському патріарху. Коли буде об’єднання? Це залежить від Вселенського Патріархату. Але ми віримо, що станеться це незабаром! Ми ще з 90-х років вірили, що в Україні буде незалежна від Москви церква, визнана світовим православ’ям. Ми не зазіхаємо на чужі церкви. Але хочемо мати свою, яка буде служити своєму народу. І Господь дає нам таку церкву. Будемо молитися, щоб Господь благословив нашу справу на її успішне завершення.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
ЧИТАТИ ТУТ: ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/suspilstvo/7755-khto-dopomih-zbuduvaty-pershyi-u-misti-buryn-khram-kyivskoho-patriakhatu
ДАЛІ БУДЕ.
