Продовження. Попередні матеріали у розділі СУСПІЛЬСТВО 22, 26, 28 серпня 2021 року.
Для читачів інтернет-порталу БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) друкуємо уривки з книги члена Національної спілки журналістів України, члена Національної спілки письменників України ГРИГОРІЯ ФАСТІВЦЯ…
...
На той час проект майбутнього храму вже був на руках в о. Тарасія. Постало питання: хто візьметься за його втілення? Переговорили з одним, другим відомими в Бурині інженерами-будівельниками, але вони побоялися братися за цю справу: мовляв, храм – це вам не корівник чи житловий будинок зводити… Ні і ні – занадто відповідальне задання.
Зустрілися з пенсіонером Павлюченком Василем Григоровичем – спочатку також вагався, але врешті-решт погодився. Тож на початку літа на будівельному майданчику закипіла робота: зі старого шиферу звели паркан по периметру, почали готували котлован під фундамент. Проте через певні сімейні обставини Василь Миколайович не зміг продовжувати контракт із громадою і нам довелося шукати нового керівника будівництва. Цього разу залюбки погодився Назаренко Олександр Михайлович, але при умові, що він працюватиме в парі зі своїм кумом, теж досвідченим будівельником Шелудченком Миколою Миколайовичем.
Восени того ж року відбулося урочисте освячення наріжного каменя фундаменту майбутнього храму. За участі священнослужителів обласного центру службу очолив владика Мефодій. У фундамент вівтарної частини храму було замуровано капсулу з нержавіючої сталі з листом такого змісту: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Заснована ця церква на честь і пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, за Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, і за нашого архієпископа Сумського і Охтирського Мефодія, і за нашого настоятеля храму, благочинного Буринського округу Київського Патріархату священика Тарасія року Божого 2014, місяця жовтня, 29 дня. Амінь».
До пізньої осені тривали роботи, аж поки не завершили монтаж фундаменту із залізобетонних блоків. Водночас завозилася в необхідній кількості цегла.
Того ж року, вірогідно, через підступи диявола у колективі хору стався конфлікт, тож Н. Вовкогон, Н. Постол, О. Цибань перестали ходити до храму. Відтоді керувала хором, читала часи перед літургією Марія Сіроклин. Згодом її замінила Людмила Ходакова. Водночас до хору приєдналися Тетяна Сова і Валентина Деркач.
Після зимової перерви на новобудові було затишшя. Весна минула, вже й літо настало – тихо, бур’янами заростає будівельний майданчик. А тим часом поміж людей ходили чутки: о. Тарасій збирається їхати на Івано-Франківщину. Відтак ми звернулися до єпархії з проханням прислати нам нового настоятеля храму.
Наприкінці серпня 2015-го владика Мефодій направив до Бурині нещодавно освяченого священика, випускника богословського факультету Чернівецького національного університету 30-річного о. Димитрія (Кубієвича). Тиждень він пожив у нашій родині, познайомився із деякими парафіянами, узяв участь в урочистостях з нагоди початку нового навчального року в першій міській школі, відслужив там молебень, окропивши школярів і всіх присутніх свяченою водою і поїхав додому по дружину Ірину Мирославівну й маленьку донечку Аню. Прибувши до Бурині, вони місяць жили в нашій родині, поки винайняли їм пристойне житло.
30 вересня святкову літургію в нашому храмі очолив архієпископ Мефодій. Йому співслужив разом із іншими священиками області новопризначений благочинним Буринського округу і настоятелем храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії о. Димитрій.
На урочистій службі, а згодом через районну газету ми звернулися до всіх наших прихильників взяти посильну участь у будівництві храму, написали листи до фермерів, заможних земляків, які живуть за межами району, дзвонили їм, зустрічалися з підприємцями і чемно просили надати церкві фінансову допомогу.
Люди відгукнулися. За листопад – грудень 2015-го до церковної каси надійшло більше 60 тисяч гривень, зокрема, по 10 тисяч перерахували Спаський В.Г. (Київ), Бойко Г.М. (Суми), Соловей Р.В. (Буринь); 5 тисяч – Ковтуненко А.І. (Степанівка), по 2 – 3 тисячі – Распутько А.А., Кусовник В.М. Москаленко О.Є., Коваленко Л.М., брати Олег і Олександр Науменки (усі – буринці) – всього близько 60 чоловік. Відтоді і до нині, мабуть, не було жодної церковної служби, щоб священик не оголошував про надходження пожертв на будівництво храму.
У 2016 - 2018 роки щедрими жертводавцями стали уже згадані благодійники, а також однокурсник о. Димитрія Гергелюк М.М. (зона бойових дій на Донбасі), Бойченко Г.М. (Вознесенка), буринці Осадча Т.О., Кардаш В.І., Денисенко Д.М., Москаленко А.О., Рябоконь Є.В., Драбовський С.М., Рапута Л.І., Бондаренко В.І., Федоненко Н. В., Пономаренко О.П., Постол М.В., Фінцев В. В., Мазнов А.В., Глушко В.В., Тимченко А.О., сумчани Орел Г.О. та Романенко С.М., Кутак М.П. із Миколаївки, Заєць В.Г. (Слобода), та інші – близько 300 чоловік (список додається).
ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/kultura/7755-khto-dopomih-zbuduvaty-pershyi-u-misti-buryn-khram-kyivskoho-patriakhatu
Деякі жертводавці не побажали, щоб їх імена оголошували. Всього ж за жовтень 2015 – грудень 2018 роки до церковної каси надійшло від парафіян близько 300 тисяч гривень.
Наприкінці жовтня 2015-го року роботи на будівельному майданчику відновилися. На чолі з виконробом Шелудченком М.М. (О.Назаренко після операції на серці не мав змоги займатися будівництвом) місцеві майстри вимурували цоколь, перекрили його залізобетонними плитами й до настання морозів на півтора метра вигнали стіни. А заробітну плату робітникам того року, понад 50 тисяч гривень із зібраних коштів, виплатила церква.
Наступного літа до мурування стін приступила інша бригада буринців – під керівництвом Кравченка Анатолія Миколайовича.
Тієї ж осені майстри із Західної України під орудою Коваля Олександра Павловича почали монтувати великий купол власної конструкції. (Той, що запропонували сумські проектанти, нас не влаштовував – він не вписувався в українські традиції храмового зодчества). Дах храму майстри покрили синім булатом, а всі куполи, великий, малий і чотири над арками – жовтим, що сяє на сонці, мов золото.
Відповідальність за організацію готування обідів будівельникам взяла на себе Ганна Михайлівна Фастівець. Майже два роки (з невеликими перервами) день у день шукала бажаючих приготувати обіди: зустрічалася з парафіянами, по телефону дзвонила. Заради справедливості, треба сказати, що не всі одразу зголошувалися – декого доводилося вмовляти, щоб прилучилися до благодійництва. А дехто погоджувався, але через зайнятість на роботі або хворобу, чи якусь іншу причину не мав змоги самотужки зготовити обід, натомість пропонував гроші або продукти. Тож Ганна Михайлівна мусила сама куховарити або когось просила взятися за цю справу. Багато парафіян по 5 – 7 днів годували будівельників.
Найбільш активними годувальниками майстрів були Дудукаленко Олена Михайлівна, Пономаренко Анна Миколаївна, Хомініч Галина Олексіївна, Ходакова Людмила Миколаївна, Циганок Лідія Іванівна, Бондаренко Валентина Олексіївна, Борсай Юлія Іванівна, Ковальчук Ірина Іванівна, Дзюба Надія Володимирівна, Гребеніченко Лідія Іванівна, Іващенко Алла Василівна, Коваленко Наталія Максимівна, Марченко Ольга Василівна, Середа Ніна Григорівна, Медведєва Катерина Сергіївна, Порохновець Марія Дмитрівна, П’ятницька Ольга Дмитрівна, Стасюк Валентина Петрівна, Рябоконь Людмила Григорівна, Фастова Наталія Григорівна, Цибулькіна Людмила Миколаївна, Горох Софія Олексіївна, Кудрявський Микола Віталійович з Червоної Слободи. Всього ж у приготуванні обідів взяли участь близько 70 чоловік.
ДАЛІ БУДЕ.
