З настанням спекотних липневих днів узбіччя доріг, а подекуди й тротуари, вкриваються «килимами» з дрібних яскраво-жовтих плодів. Своїм багатим урожаєм ділиться дикоростуча алича, якої так багато в наших населених пунктах та за їх межами.
Постає резонне питання – якщо такий врожай у дичок, то яким він буде у доглянутих сортових дерев? Алича вартує того, щоб посадити її у своєму саду. Проте купити хороший районований сорт можна лише у відповідальних постачальників. Придбайте в Yaskravaklumba саджанці аличі і ви будете повністю задоволені результатом.
Що таке алича і звідки вона походить
Алича належить до роду слив і має наукову назву – слива розлога. Назва запозичена з азербайджанської мови і перекладається як «дрібна слива». Плоди цих видів розрізнити дуже просто – у сливи кісточка легко відходить від м’якоті, в аличі чисто відділити її не вдасться.
Вважається, що у дикому вигляді вона поширена в Середній Азії, на Кавказі, в Криму та Молдові. Проте безгосподарні зарослі та поодинокі дерева характерні і для південної та Центральної України. Звідки взялася у нас ця гостя достеменно невідомо, проте зрозуміло, що вітчизняні кліматичні умови прийшлися їй до вподоби.
Алича – це міцне невибагливе дерево, яке може рости на одному місці до пів століття. Бувають одностовбурні та багатостовбурні види. Зустрічаються форми, що нагадують високі, до 3 м, кущі. Гілки гнучкі, міцні. Листя – дрібніше, ніж у сливи. Надзвичайно пишне цвітіння спостерігається в кінці квітня – на початку травня. Плоди, в залежності від сорту, можуть мати вагу до 40 г, але в основному, вони також дрібніші за сливи. Кольорова гама різноманітна – є алича жовта, бордова, рожева, фіолетова.
Саджанці аличі – посадка та догляд
Алича – дуже невибагливе дерево і росте скрізь, де здатне вкорінитися. Проте, якщо ви бажаєте отримати гарний урожай, вартує прислухатися до рекомендацій спеціалістів. Отож, розглянемо:
- місце посадки,
- особливості грунту,
- відстань між деревами,
- догляд за молодими саджанцями,
- догляд за дорослими деревами.
Щоб плоди були соковитими і солодкими, найкраще висаджувати аличу на сонячних ділянках. Рекомендуємо легкі нейтральні або слабокислі грунти.
Алича не боїться високого рівня грунтових вод, проте слідкуйте, щоб вони не підходили до поверхні ближче, ніж на 1,2 м.
Відстань між саджанцями задавайте не менше, ніж 3 м (в залежності від сорту). Деякі види аличі є дводомними, тому потребують для запилення присутності інших дерев. Навіть самозапильні сорти будуть родити значно краще, коли поруч буде рости ще хоча б одна алича або слива. Головне – щоб дорослі дерева не затінювали одне одного. Щоб такого не сталося, уважно читайте інформацію про придбаний сорт або проконсультуйтеся у спеціалістів магазину.
Висаджуючи аличу слідкуйте, щоб коренева шийка дерева знаходилася на рівні землі. Найкраще садити її у звиклі терміни – весною або восени. Для відмінного врожаю підживлюйте дерево тричі на рік, поливайте у посушливий період та проводьте профілактичне обприскування. Мульчувати стовбур не обов’язково, проте обережно прополюйте землю біля нього – коріння аличі розміщене високо, а тому існує ризик поранити його. Навесні, до руху соку, вартує провести формувальну обрізку. Алича починає родити через рік після посадки у липні. Плоди кисло-солодкі, дуже смачні. Якщо шкірочка не пошкоджена, можуть зберігатися кілька неділь у прохолодному місці. Після цього вони стають ще більш солодкими. Родить дерево поступово, тому урожай збирати зручно, є можливість ласувати свіжими плодами до місяця. Зимує дерево в українських умовах відмінно.
Алича – корисні властивості плодів
У садовому дизайні алича виступає як нейтральне дерево. А ось про користь її плодів вартує поговорити. Основна відмінність від інших кісточкових – низький вміст цукру. Це робить аличу фруктом №1 у діабетичному харчуванні. Проте на цьому її корисні властивості не закінчуються. У плодах міститься висока кількість органічних кислот, вітаміни групи В, А, Е, РР, мінерали калій, кальцій, фосфор, магній, натрій, залізо. Алича чудово бореться з усіма хворобами, спричиненими авітамінозом. Вона допомагає виводити з організму радіонукліди. Лікарі радять вживати аличу пацієнтам з серцево-судинними та нервовими захворюваннями, вагітним жінкам та людям похилого віку. Зі смачних плодів готують компоти, варення та соуси. Всесвітньовідомий соус ткемалі завдячує своєму кисло-солодкому смаку саме аличі. З кісточок виготовляють цінну олію, що використовується у парфумерії. Серед найкращих сортів хочеться виділити Гек – складний гібрид абрикоса, персика та аличі та Кубанська Комета, що відрізняється особливо великими та м’ясистими плодами.