Зауважимо, що 1 липня 2015 року в Україні запрацювали місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД).
Це стало черговою сходинкою до розбудови системи безоплатної правової допомоги в країні.
За ці п’ять років по правову допомогу звернулися понад 1,6 мільйона українців.
Загалом за цей час до місцевих центрів надійшло понад 2,3 мільйона звернень від клієнтів.
Про ці та про деякі інші аспекти діяльності Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ведемо мову з Валентиною Волік, заступницею директора Конотопського місцевого центру з надання БВПД.
–Місцевий центр п’ять років тому і зараз – у чому різниця? Які зміни відбулися?
–5 років тому – це був початок створення фундаменту потужного механізму захисту прав громадян України. Усі, хто прийшли тоді працювати, були мотивовані змінами в суспільстві. Поступово змінювалося ставлення жителів громад: більшість, знаючи ставлення представників державних органів до вирішення проблем людей, говорили, що ця нова інституція буде такою ж, як і інші. Фахівці системи БПД подолали всі стереотипи та змогли завоювати довіру та повагу населення. Особисто мені приємно бути причетною до становлення найкращої в Європі системи безоплатної правової допомоги. Приємно відчувати, що я є частинкою загальнодержавного колективу, який своєю роботою збільшує частку громадян, які знають свої права та можуть їх самостійно захищати.
–Про що Ви подумали, коли вперше переступили поріг місцевого центру?
–Дві посади – директора та начальника відділу взаємодії із суб’єктами надання первинної правової допомоги – було обрано за конкурсом. Я завжди думала про відповідальність, яку я взяла на себе. Дуже хотілося, щоб моя діяльність приносила мені задоволення та була корисною для людей, які б хотіли навчитися використовувати ті інструменти захисту, якими їх забезпечує держава. Для себе я вирішила, що якщо мене щось не буде задовольняти, то я в будь-який час зможу піти на іншу роботу. Час швидко плине, коли діяльність є змістовною та кожного дня видно результати своєї роботи.
–Чи пам’ятаєте Ви найпершого клієнта, найпершу справу?
–Так, у цього клієнта було питання, яке стосувалося взаємовідносин із сусідами. Йому здавалося, що його сусіди хочуть, щоб він скоріше кудись виїхав із садиби, та нібито наводять «порчу», щоб йому нашкодити . У правовий спосіб можна було вирішити тільки ту частину питання, яке стосувалося розміщення дерев на межі. Усе інше стосувалося налагодження добросусідських взаємовідносин. Ми обговорювали різні варіанти виходу із ситуації, я намагалася запропонувати дієві шляхи виходу із конфлікту. У ході нашої розмови в нього виникла ідея звернутися на телебачення до передачі «Битва екстрасенсів», але він не мав контактів. Я швидко відкрила сайт програми, знайшла контакти відповідальних осіб та надала клієнту. Він задоволений пішов. Пізніше, коли у нього дійсно виникли правові питання, він уже точно знав, куди йти, та всім розказував, що в центрі працюють такі люди, що все знають та всі питання можуть вирішити. За його рекомендаціями прийшло більше 20 жителів мікрорайону, де він проживав. А найперша справа стосувалася захисту медичних прав клієнтки, якій був неправильно вставлений діагноз, що потягнуло за собою стійкі розлади здоров’я.
–Яка у вашому місцевому центрі була максимальна кількість клієнтів за один день?
–43 клієнти за один день. Це було в листопаді 2019 року. Люди потребували роз’яснення законодавства щодо виплат по судових рішеннях пенсіонерам, які віднесені до категорії «діти війни».
–Чи приходять до місцевого центру клієнти поспілкуватися «про життя», не маючи нагальних правових проблем?
–У нас в центрі є актова зала на 25 місць, де, зазвичай, відбуваються правопросвітницькі заходи, обговорення правових питань. Для себе ми прийняли рішення, що наш центр має стати своєрідним майданчиком для спілкування та напрацювання шляхів вирішення правових питань різних категорій населення, у першу чергу, – це внутрішньо переміщені особи, учасники антитерористичної операції, особи з інвалідністю та інші. Після таких заходів люди часто повертаються, щоб поділитися ідеями, обговорити свої нагальні проблеми та залучитися підтримкою.
–Що Ви в жодному разі не будете говорити клієнту?
–«Ваша справа безперспективна…». Клієнт звертається до нас за захистом і підтримкою в складній ситуації. Я не суддя, щоб безапеляційно позбавляти його всякої надії. До того ж, з першого погляду можна помилково оцінити справу як безперспективну. Можливо, шанси ще є, але клієнт їх упустить, якщо послухає поради не звертатися до суду.
–Які стосунки склалися з місцевою владою та громадським організаціями? Як вони змінювалися за ці 5 років?
–Відносини з місцевою владою змінювалися так: від непорозуміння суті діяльності системи безоплатної правової допомоги до поваги та вдячності за діяльність в районах та місцевих громадах. З громадськими організаціями було набагато простіше – вони сприйняли нашу систему як партнера, порадника та інституцію, яка дає змогу захищати права громадян України. Спільно із громадськими організаціями ми постійно реалізуємо просвітницькі проєкти.
–Які статистичні показники діяльності Конотопського центру?
–За 5 років до центру звернулося 21334 клієнтів із 28816 питаннями правового характеру. І з них, за 3561 зверненнями було надано допомогу адвоката у зверненні до суду за відновленням порушених прав. Роботу адвоката оплачує держава. На території обслуговування, а саме – Конотопський, Буринський, Липоводолинський, Недригайлівський та Роменський райони створено 32 дистанційні пункти, в яких прийнято 1353 громадянина. Проведено 2561 правопросвітницьких заходів для різних категорій населення…