КУЛЬТУРА БУРИНЩИНИ повідомила:
«Максим Плакунов: понад десять років служби, десятки випробувань і новий бій — за можливість жити далі.
Максим народився у 1995 році в селі Слобода Буринської громади. Там минули його дитинство і юність, там він зробив свої перші кроки в дорослому житті. А у 2014 році розпочався шлях, який назавжди змінив його життя.
Тоді Максима призвали до 72-ї бригади. Відтоді військова служба стала невід’ємною частиною його життя. Близько десяти років він провів у піхоті. Дебальцеве, Попасна, служба на Сумщині – за цими назвами для нього стоять роки важкої роботи, бойового досвіду, втрат і поранень.
За цей час він опанував дванадцять військових спеціальностей. Піхотинець, оператор-навідник БМП-2, оператор БпЛА класу А – це лише частина його професійного досвіду. Він добре знає стрілецьку зброю та різні види озброєння. Але за всіма цими спеціальностями для Максима завжди залишалося головне — бути корисним там, де він потрібен.
24 лютого 2022 року він зустрів у Гостомелі. З перших днів повномасштабного вторгнення опинився в епіцентрі бойових подій.
Після евакуації на Черкащину міг залишитися там. Але подав документи й повернувся до війська. Цього разу – до 1-ї танкової бригади.
Для Максима військо – це не лише професія. Це люди, з якими проходиш найважчі моменти, взаємна відповідальність і готовність прикрити того, хто поруч.
Одним із найважчих епізодів його служби стали бої за Нью-Йорк. Там Максим не раз ризикував власним життям заради інших. Під час бойових дій йому вдалося вивести з Нью-Йорка 36 людей живими.
Це не просто цифра. За нею – 36 окремих людських історій, 36 життів, які могли закінчитися інакше.
Максим виконував свою роботу там, де було надзвичайно небезпечно, і водночас залишався людиною, для якої життя тих, хто поруч, мало значення.
Були ситуації, коли небезпека була зовсім близько, а на рішення залишалися лічені секунди.
Один із таких моментів став для нього черговим випробуванням на витримку й досвід. Він вижив.
За участь у бойових діях Максим представлений до нагородження. Серед його вже отриманих відзнак – «Золотий хрест» №11 та нагороди за участь в АТО.
Але війна залишила на ньому не лише медалі.
Після численних поранень Максим має серйозні проблеми з пересуванням. Рік лікування став окремим етапом його життя.
Тепер він поступово вчиться жити в новій реальності – з іншими фізичними можливостями, іншими планами й новим питанням: що я можу робити тепер?
Перше його завдання сьогодні – відновитися. Він розглядає можливість реабілітації в Литві й шукає свій подальший шлях.
За роки служби Максим навчився не приймати все на віру. Його принцип простий: людей треба слухати, але рішення потрібно приймати самому; аналізувати ситуацію й залишатися на своєму місці, роблячи те, що вмієш найкраще. Він багато років робив саме це – воював, виконував завдання, рятував людей і залишався поруч із побратимами.
Тепер його головне завдання – відновити себе.
Бо людина, яка колись вивозила інших із найнебезпечніших місць, сьогодні сама проходить свій шлях назад до життя.
Максим Плакунов герой, який має ім'я.
Герої мають імена.
Історія зі слів захисника записана Тетяною Машир в межах інформаційної кампанії, присвяченої Дню захисників і захисниць України».
ГЕРОЇ мають імена: ОЛЕКСАНДР ІВАНОВ з міста БУРИНЬ… ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/suspilstvo/14562-heroyi-maiut-imena-oleksandr-ivanov-z-mista-buryn#google_vignette
