Нещодавно надійшла новина, що вартість будівництва міні-футбольного майданчику після перероблення проекту зросла до 5 млн. гривень.
Досить дивно тому, що аналогічні проекти у сусідів коштують 1,5 млн. грн.
Кобзаренко А.Д. з Липової Долини на відкритті збудованого за особисті кошти штучного майданчику восени 2017 року, заявив про 1,5 млн гривень.
До речі, він також буде балотуватися в народні депутати від нашого округу.
Футбольна спільнота наполягала на переробленні проекту з метою зменшення вартості будівництва за рахунок видалення нічим необґрунтованої каналізації, спрощення або взагалі видалення роледрому, за який, до слова, не зрозуміло хто буде відповідати.
У проект можна закласти і аеропорт в парку, але нам конче необхідний штучний стадіон, і я поясню чому…
Дякуючи депутату Верховної Ради України Лаврику М.І., першому заступнику голови Сумської обласної ради, депутату Сумської обласної ради по виборчому округу №4, куди входять місто Буринь та частина Буринського району, Річкалю А.Я. та іншим небайдужим людям, ми домоглися спочатку виділення з Державного бюджету необхідної суми, а потім і повернення її.
Колишній міський голова Мельник В.М. відкрито саботував будівництво штучного майданчика, остерігаючись, що воно зашкодить його політичній кар’єрі. Та по великому рахунку – і боявся, бо не маючи достатньої кваліфікації, не розумів як будувати.
І він не перший керівник в районі, котрий втратив шанс. До цього в Бурині могли збудувати технікум, училище, МРЕО, два штучних стадіони, елеватор і багато чого іншого.
Чому так?
Складається враження, що дехто поставили за мету знищити населений пункт м. Буринь - як такий.
Не вкладаючи і не розвиваючи інфраструктуру комфортну для проживання населення, ми однозначно втратимо це населення.
Уже зараз всі підприємства, фермерські господарства, дрібний бізнес має найбільшу проблему – це люди.
Великі підприємства, фермерські господарства не мають працівників, дрібні торгівці – покупців.
Далі це відчують бюджетні працівники, бо не буде коштів у бюджеті.
Збільшення ставок місцевих податків та репресивні методи не вирішать проблему, бо коштів немає, ми фактично повернулися в кінець 90-х років.
Та зараз ми можемо просто виїхати в Европу. З Бурині та району туди поїхало багато талановитих людей, а інші про виїзд замислилися.
Питання бути чи не бути Буринській центральній районній лікарні, ФАПам в селах, малокомплектним садочкам та школам вирішиться саме по собі, коли населення вже не буде.
Ніякі виплати при народженні не зупинять відтік людей. Врятують тільки комфортні умови для проживання і відповідна інфраструктура.
Вкладати в фізичне та психологічне здоров’я дітей та дорослих вигідніше, ніж в їхнє лікування.
Коли створюється відділ молоді та спорту і не виділяються кошти на проведення заходів, постає питання – навіщо тоді відділ, якаяка його функція?
Уже в нинішньому році чемпіонат Буринського району з футболу не відбудеться, команди яка б грала в обласних змаганнях немає.
Окрім, звичайно, ФК «Гранум» (Сніжки), який виступає у Ващій лізі чемпіонату Сумщини з футболу. Та в цьому немає ніякої заслуги влади Буринщини.
Міні-футбол, як альтернатива, завдяки ентузіазму ще існує. Є футболісти і дорослі, і діти, котрі вміють та хочуть грати, але де?
Буринський міський стадіон «Урожай» непридатний для проведення змагань.
Запитайте себе: чи залишаться ці діти в Бурині?
І чи взагалі хочемо ми, щоб вони залишилися?
Цікаво, що буде робити керівництво через, скажімо, через 10 років, коли не буде ні бюджету, ні населення?
Віктор Ладуха вкладає найбільше особистих коштів в громадські проекти – це факт.
Як і те, що фермерські господарства, які він очолює – одні з найкращих.
Це не колишній міський голова без знань та досвіду, але тоді чому нічого не змінюється?
Мабуть, потрібний час.
Та чи є він у нас?
Василь Подольчак.
На світлині: місто Буринь на початку червня 2018 року.
Фото Івана Житника.