Як повідомила БУРИНСЬКА МІСЬКА РАДА, в районі населеного пункту Яблунівка Сумського району обірвалося молоде життя молодшого сержанта, інспектора прикордонної служби Олександра Миколайовича Колота.
У лютому 2025 року Олександр Колот підписав контракт і став до лав Державної прикордонної служби України, продовживши справу, яку свого часу розпочав його батько – уродженець села Миколаївка Микола Колот.
Микола Колот у березні 2014 року, коли Україна постала перед страшною загрозою, був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив солдатом реактивного артилерійського полку Сухопутних військ ЗСУ.
3 вересня 2014 року біля селища Побєда Новоайдарського району Луганської області базовий табір його підрозділу був обстріляний з території російської федерації реактивними системами залпового вогню «Смерч».
Того дня загинули 15 українських військовослужбовців.
Серед них – Микола Колот.
Йому було 37 років…
Минув час.
Війна не закінчилася. Вона прийшла вже до наступного покоління.
Його син Олександр Миколайович Колот у 23 роки обрав той самий шлях – шлях захисника України.
У такому віці життя тільки починається. Попереду могли бути роки, мрії, родина, діти, звичайні щасливі будні.
Але Олександр обрав захист своєї землі – і, як колись його батько, віддав за Україну найдорожче – власне життя.
Батько загинув у 2014-му.
Син загинув у 2025-му.
Олександр повторив подвиг батька, зробивши власний вибір – свідомо стати на захист держави, яку десять років тому захищав його батько.
Низько схиляємо голови перед подвигом батька і сина. Для Буринської громади – це подвійний біль, подвійна втрата…
У Бурині презентували книгу «Герої нашого часу: 19 історій ветеранів АТО» ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/kultura/3131-u-buryni-prezentuvaly-knyhu-heroi-nashoho-chasu-19-istorii-veteraniv-ato
24 вересня 2026 року, виконуючи свій військовий обов’язок, Володимир Олегович Івашкін загинув внаслідок удару ворожої авіації КАБом поблизу населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області.
Він віддав найдорожче – своє життя – за Україну, за її свободу та незалежність, за можливість кожного з нас жити на рідній землі.
Особливо боляче усвідомлювати, що материнське серце Людмили Василівни, яка віднедавна знайшла прихисток у громаді, переїхавши як внутрішньо переміщена особа з однієї з прикордонних громад Сумщини та придбавши будинок у селі Олександрівка, тепер назавжди носитиме у собі невимовний біль втрати сина.
Немає слів, які могли б загоїти материнську рану. Немає слів, здатних повернути найдорожчу людину. Є лише щира вдячність за подвиг Володимира та безмежна шана до його мужності.
Володимир назавжди залишиться у наших серцях як мужній Захисник, який до кінця виконав свій обов’язок перед Україною.
Про дату, час і місце прощання та поховання захисників України з метою дотримання безпекової ситуації повідомлятися не буде.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Стали відомі подробиці про загибель старшого навідника мінометного взводу десантно-штурмового батальйону, солдата ЄВГЕНІЯ КУБРАКА, Героя з ЖУКІВКИ, яка входить до складу БУРИНСЬКОЇ ГРОМАДИ… ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/sumshyna/14414-staly-vidomi-podrobytsi-pro-zahybel-starshoho-navidnyka-minometnoho-vzvodu-desantno-shturmovoho-batalionu-soldata-yevheniya-kubraka-heroia-z-zhukivky-iaka-vkhodyt-do-skladu-burynskoyi-hromady
