Узимку 2014 року я написав вірша «І чекає мати сина – сива ненька під хрестом».
У преамбулі його написав: «Україна – сильна, хоча й зовсім молода держава, вона справиться із своїми нинішніми негараздами… І дасть БОГ - сама справиться…».
Відтоді минуло чотири нелегких роки. Дійсно, Україна вистояла в нелегкі часи, і вона стала зовсім іншою.
Українці довели, що підкорити їх не вдасться нікому, бо вони – сильні духом. І цей дух волі ніколи й нікому не зламати.
Адже за сильну, незалежну, багату, вільну, квітучу Україну свої життя віддала «НЕБЕСНА СОТНЯ»…
СИВА НЕНЬКА ПІД ХРЕСТОМ...
Плаче - плаче Україна…
Засина тривожним сном…
Але є іще надія
врятувать її гуртом.
Ллються сльози материнські
і бринить, мов лід, сльоза…
Гинуть хлопці українські
Сніг із кров’ю замерза…
Брат плече підставив брату -
волю вийшли відстоять.
Українська горить хата -
її треба врятувать…
Ой, пора ж бо зупинитись –
тільки крок вже до біди…
Обійнятись, помолитись,
запалить усім свічки…
Адже стогне Україна -
не засне спокійним сном…
І чекає мати сина -
сива ненька під хрестом…
Іван Житник.
м. Буринь - смт Терни.
03.01.2014 р.
Світлина Миколи Лісного.
смт Терни.