23 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання на курському напрямку, отримавши поранення не сумісне з життям, загинув 26-річний Олександр Вікторович Гурінов…
Народився майбутній захисник 3 березня 1998 року у Глухові.
Бабуся Любов Іванівна, розповідає, що Саша з малечку був енергійним, життєрадісним, відповідальним. Вона з пелюшок прищеплювала єдиному онукові завзяття та любов до спорту.
Коли підріс – привчила до дисципліни та загортування тіла крижаною водою.
Жінка акцентує увагу й на тому, що Сашу не потрібно було особливо змушувати до занять спортом, адже він і сам бачив в активному образі життя запоруку успіху.
Хлопець займався волейболом, грав у футбол, хокей. В студентські роки став відвідувати спортивний клуб «Гармонія», де швидко опанував ази пауерліфтингу та потоваришувався з іншими спортсменами.
Але це згодом…
Коли Саші було 2 роки він вперше пізнав почуття болю і відчаю, адже померла його мама…У рідномі місті він закінчив перший клас Глухівського НВК №4.
Тоді його батько прийняв рішення перебратися до Бурині, де захисник вже закінчив школу.
Свою першу освіту Олександр здобув у Глухові, навчаючись у професійно-педагогічному фаховому коледжі ім. О. Довженка.
Після строкової служби долучився до прикордонних військ за контрактом.
А згодом отримав другу освіту за фахом в Хмельницькому, адже зрозумів, що служіння Батьківщині – його покликання.
З 2023 року – воїн на захисті країни.
За цей час Олександр пройшов крізь вогонь.
Виконував поставлені керівництвом завдання на Харківському, Чернігівському, Сумському напрямках. Не боявся навантажень, стійко і самовіддано чинив опір ворогу.
Із честю й гідністю разом із побратимами боронив цілісність держави, вірив у неминучу Перемогу.
Був надійним товаришем, користувався повагою серед побратимів. Морально сильний, проявляв високу наполегливість по службі.
Попри щільний військовий графік він ніколи не забував про бабусю і близьких друзів – намагався приділити увагу, втішити і підбадьорити.
Вірив у краще, випромінював добро і позитив. Бабусю оберігав і ніколи не ділився тугою на душі, казав, що все добре.
22 жовтня Саша і Любов Іванівна поспілкувалися востаннє… розмова була швидкою та хвилюючою, бо відправлявся він на оборонні рубежі фронту, де нині точаться найзапекліші бої.
У Олександра залишився батько, який нині гідно боронить рідну неньку-Україну, сестра, чоловік якої також на захисті країни, бабуся, яка втратила єдиного онука, а також мама, яка виховувала його з 3-х років, огортаючи любов`ю і турботою…
Поховають мужнього земляка у місті БУРИНЬ, повідомив Глухів.INFO https://hlukhiv.info/
Сьогодні вночі в небі над СУМЩИНОЮ зенітники знищили 7 ворожих «шахедів» ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/sumshyna/12704-sohodni-vnochi-v-nebi-nad-sumshchynoyu-zenitnyky-znyshchyly-7-vorozhykh-shakhediv