Солдат ВІТАЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ СТАСЮК народився 15 жовтня 1985 року в місті БУРИНЬ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ, проживав у місті ПОЛТАВА.
Призваний до війська Полтавським обʼєднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 14 липня 2023 року на посаду розвідник – номера обслуги 2 розвідувального відділення, розвідувальної роти.
При виконанні бойового завдання ВІТАЛІЙ СТАСЮК (позивний ДОБРЯК) загинув 21 жовтня 2023 року в результаті здійснення рашистами мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Васюківка, Бахмутського району Донецької області.
На війні загинув розвідник ВІТАЛІЙ СТАСЮК, Герой із міста БУРИНЬ… ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/sumshyna/11052-na-viini-zahynuv-vitaliy-stasyuk-heroi-iz-mista-buryn
ВІТАЛІЙ СТАСЮК з перших днів віроломного вторгнення рашистів в УКРАЇНУ став добровольцем територіальної оборони ПОЛТАВИ.
Він також займався волонтерською діяльністю...
ВІТАЛІЙ СТАСЮК пішов на війну, щоб захистити родину, рідну УКРАЇНУ від російських окупантів.
Поховали ВІТАЛІЯ СТАСЮКА на АЛЕЇ ГЕРОЇВ в місті ПОЛТАВА, де він останні роки проживав.
Президент України ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ нагородив СТАСЮКА ВІТАЛІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ ступеня (посмертно)…
ВІТАЛІЯ СТАСЮКА, Героя з міста БУРИНЬ, який загинув, захищаючи рідну УКРАЇНУ, нагороджено орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ ступеня… ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/sumshyna/12448-vitaliya-stasyuka-heroia-z-mista-buryn-iakyi-zahynuv-zakhyshchaiuchy-ridnu-ukrayinu-nahorodzheno-ordenom-za-muzhnist-iii-stupenia
СЛАВА ГЕРОЮ!
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ ВІТАЛІЮ СТАСЮКУ!
«Ви не плачте, мам, не треба…
я додому ще вернусь…»
Падав дощ тихенько й плавно…
Кров стікала по траві…
Помирали хлопці славні
друзі - соколи мої…
Не горюйте, мам, не треба…
І не крає серце хай…
Я вернусь колись із неба…
Повернусь у рідний край…
Мамо… мамо… відлітаю
я в далекії краї…
Я не знаю, ще не знаю
янголочки де мої…
Мамо, мамо, Ви не плачте…
Не журіться по мені…
Тут зі мною поруч – браття
в небесах, а не в труні…
…Я піднявся вже на небо
(з янголям не розминувсь)…
Ви не плачте, мам, не треба…
Я додому ще вернусь…
Я дощем прийду бажаним,
тихо сяду у саду…
Буду я синком чеканим –
все одно до Вас прийду…
ІВАН ЖИТНИК.