Чомусь згадалося дитинство…
Ганяли м’яча на лузі до півночі. Світив місяць, туман нижче 1,5 метрів, як відомо, не опускається… А ми, хлопчаки, все грали.
І рахунок десь був – 956 на 957… А треба ж було, щоб різниця складала не менше двох голів – тоді й перемога визнавалася…
Батьки наші знали, що ми граємо недалеко від домівок – поруч річки, за берегами.
Воду пили безпосередньо з неї, там же й купалися.
І ніяких тобі інфекцій, і ніяких тобі коронавірусів.
Усі здорові! Усі футболісти!
До слова, через кілька років, коли вже виросли, граючи за команду «Космос» (Терни) серед команд СТ «Колос» стали чемпіонами Сумщини.
А тоді в чемпіонаті Сумської області грало понад 30 команд.
Першість розпочиналася в квітні й завершувалася в листопаді. Майже 40 поєдинків грали за сезон.
...Уже майже середина травня – всюди коронавірус. Всюди – в усьому світі. Всі на карантині…
І футбол – без футболу…
Прийшов у Бурині до міні-футбольного стадіону, який завдяки прекрасній людині, прекрасному футболісту, вмілому керівнику Анатолію Річкалю, (котрого, на превеликий жаль, вже рік як немає серед нас), який народився й виріс на Буринщині, був збудований у Павловському міському парку.
Нині тут, звичайно ж, – пусто й тихо.
Є надія, що міні-футбольному стадіону буде заслужено присвоєно ім’я Анатолія Річкаля, і тут відбуватимуться футбольні турніри різних рівнів – від районних до всеукраїнських…
Спілкувався з головою комітету ветеранів футболу Недригайлівщини Юрієм Сердюком. Він теж в розпачі – жодного турніру, жодного тренування.
А торік на цей період уже понад 15 різних матчів зіграли як в Недригайлові, так і в інших містах Сумщини, навіть – у Києві.
Футбол погас всюди…
І тільки в Білорусі відбувається чемпіонат країни. Отож, і дивимося його в Інтернеті, і надіємося, що й до України, все ж таки, повернеться гра мільйонів.
Хоча... хоча...
І хто б що не казав, колишніх футболістів не буває.
Вони є завжди справжніми.
І якщо вже не вистачає сил пограти на зеленому полі, то хоча б по вболівати за юних та обдарованих футболістів.
Доведеться зачекати.
Головне, щоб коронавірус погас, і звичне життя повернулося до нас…
Іван Житник, член Національної спілки журналістів України.
Свтлини Юрія Сердюка та Івана Житника.
Фотоколаж Наталії Кузнєцової-Віноградової.