У житті все пізнається в порівнянні…
ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/polityka/6983-shcho-vidbuvietsia-v-burynskii-miskii-radi-ta-buryni-v-tsilomu
Не можна, скажімо, порівнювати людей між собою – всі люди різні.
Не можна порівнювати події через роки – вони різні як і самі періоди.
Адже містечко Буринь на початку 90-х років і нині – це вже два різні містечка. По-перше, раніше тут не було безробіття. Всі містяни мали роботу. Тобто, були зайняті. Правда й те, що зарплата в усіх була майже однакова, тобто, практично її урівняно.
Звичайно, когось це не влаштовувало, і він їхав в інші регіони, де приживався інколи й на все життя.
Та, мабуть, найголовніше – люди довіряли один одному, кожен чимось був зайнятий.
Проте за 30 останніх років у містечку багато чого змінилося: розвалені підприємства, колективні сільгосппідприємства, фактично знищена культура, спорт, медицина. З освітою – теж є значні проблеми.
Тобто, все тут, як і в країні в цілому, перевернулося з ніг на голову.
У Бурині якось і досі не прийнято називати речі своїми іменами. Проте я назву: у Бурині нині є клас багатих та клас бідних людей. Багаті й надалі багатітимуть, бідні – біднішатимуть. А от, так званого середнього класу, у місті поки що немає. І є підозра, що найближчим часом навряд чи й буде.
Хоча в місті ще є прошарок невизначених городян. Вони – це невелика кількість місцевої молоді, яка поки що тут залишалася, котра виїжджає на заробітки в інші регіони та країни. Адже роботи в Бурині для них немає, починати власний бізнес з ряду причин дуже ризиковано.
Заробітчани вміють працювати, багато трудяться, але не вдома, а на чужбині, і теж прагнуть стати заможними. Це дуже нелегко…
Не стану писати як відбувався економічний розвал в Бурині та на Буринщині. Все це відбувалося, як і державі, дуже швидко й цинічно.
І в той же час, на фоні такого приголомшеного розвалу, з’являлися, як гриби під дощем, мільйонери.
Правда, одиниці з них до багатства йшли завдяки своєму розуму, підприємництву та працелюбству.
А в Бурині до 90 відсотків жителів перетворилися в бідноту. Хтось наважився виїхати з міста, хтось спробував відкрити власну справу, та більшість буринців, махнувши на все, продовжувала існувати.
Місто почало вимирати, і швидко скорочуватися в кількості населення.
Звичайно, коли є багатство, значить, повинна бути й влада в руках. Так думають чимало тих, хто втиг розбагатіти…
Правда, є й такі містяни, хто протягом років своєю невтомною працею, зумів стати самодостатньою людиною.
А ті, хто прагне і йде до влади, добре усвідомлюють, що там ще є й доволі чималі бюджетні кошти. А ще чимало жителів стають не тільки підлеглими, а й підручними…
Нинішня невтішна ситуація, яка склалася в Бурині та Буринській міській ОТГ в цілому засвідчує, що все ж таки краще бути при владі, аніж без неї.
У соціальних мережах достатньо інформації як звичайні чиновники з нетакими вже й високими зарплатами, враз стають як матеріально, так і фінансово багатими.
…На вибори в основному ж ходять бідні, які беззастережно вірять тим претендентам на посади, хто найбільше наобіцяє та набреше.
ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/polityka/7057-pro-aryfmetyku-na-mistsevykh-vyborakh-u-burynskii-oth
Та так вже склалося після жовтневих виборів до місцевих рад, що в Буринській міській раді у міського голови немає більшості. У цьому плані не допомогли йому а ні піар, а ні виборчі технології. Так цього разу вирішили виборці, проголосувавши за тих кандидатів у депутати, яким довіряють.
Що було потрібно зробити в цій ситуації?
З перших хвилин каденції й міському голові, й депутатам треба було почати працювати в правовому полі.
Не склалося…
ДЕТАЛЬНО ДИВИТИСЯ ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/videos/7047-deputatska-bilshist-v-burynskii-miskii-radi-pratsiuie-na-rozvytok-burynskoi-oth-ta-pokrashchennia-zhyttia-zhyteliv-hromady
Компромісу між міським головою Віктором Ладухою та депутатською більшістю так і не знайдено. І, скоріш за все, так і не буде знайдено. Прикро…
Адже міський голова чомусь вирішив, що в єдиній в Україні міській раді, можна діяти, не дотримуючись чинного законодавства, а виходячи з того, що він все вирішує тут…
Звичайно, так не може бути.
І до чого це може привести?
Я вже писав, що колапс в Бурині може трапитися. І, на жаль, це може бути доволі швидко.
ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ: https://ivanzhytnyk.com/polityka/7211-u-buryni-ne-mozhut-provesty-druhe-plenarne-zasidannia-1-sesii-burynskoi-miskoi-rady-8-sklykannia-kolaps-nablyzhaietsia
Те, що перед новим роком попередній депутатський корпус прийняв бюджет на нинішній 2021 рік – то добре. Проте до нього потрібно постійно вносити зміни. А як їх вносити, коли не створені постійні комісії ради, які готують відповідні питання і вносять їх на розгляд сесії?
Заяви Віктора Ладухи, що можна обходитися без комісій, бо вони є дорадчим органом – це звичайна неправда. Про що засвідчує стаття 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Жодне питання без розгляду на постійних комісіях Верховної Ради України, обласних, районних, міських та інших рад не вносяться на сесії. Всюди так, окрім Буринської міської ради, де все до своїх рук хоче прибрати міський голова Віктор Ладуха.
З цієї ж причини та деяких інших й досі за майже півроку так і не відбулася 1 сесія Буринської міської ради 8 скликання.
Вихід із такої критичної ситуації особисто вбачаю в проведенні форуму із запрошенням на нього відомих людей не тільки в Буринській ОТГ, а й Україні.
ДЕТАЛЬНО ЧИТАТИ ТУТ:https://ivanzhytnyk.com/polityka/7175-chy-mozhna-vyity-z-patovoi-sytuatsii-iaka-sklalasia-v-burynskii-miskii-oth
Якщо відверто, сумніваюся, що таку, на мій погляд раціональну ідею, підтримає міська влада.
А час минає дуже швидко – вже й перший весняний місяць завершується, а патова політична ситуація в Бурині так і залишається.
Хто ж у Бурині хазяїн?
Будь-який керівник не є ні «царем», тим більше – Богом, а також хазяїном громади. Він є звичайним менеджером-організатором. Людиною, яку виборці найняли на роботу. І посада ця не вічна, і в будь-який момент голова може її залишити. До речі, зарплату він отримує від платників податків.
А платниками податків є депутати міської ради, в тому числі – депутатської більшості. До слова, вони в раді працюють на громадських засадах – за роботу зарплату не отримують.
...І постійне паплюження їх на незрозумілих зібранням прихильників голови – це шлях в нікуди. А пропозиції так званих «громадських активістів» їздити по домівках депутатів від більшості, щоб їм дошкуляти – це звичайний маразм…
Іван Житник, член Національної спілки журналістів України, письменник, поет.
На світлині: місто Буринь – центр Буринської ОТГ.
Фото автора.