У суспільстві деколи побутує думка, що нинішні учні (особливо в сільській місцевості) майже не спроможні займатися цікавими дослідженнями, розробками тощо, які стосуються наукових тем.
Інтернет-портал БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) вирішив познайомити своїх читачів з глибоким та широким дослідженням творчості відомого українського літератора Михайла Коцюбинського.
Зокрема, кольороназви у новелах письменника глибоко та широко, якісно й цікаво дослідила Каріна Карпічко, учениця 10 класу Тернівської загальноосвітньої школи, що в Недригайліському районі Сумської області.
Відзначимо, що ця робота-досліження Каріни здобула третє місце в літературному конкурсі (публіцистика) МАП (Мала академія наук).
Міністерство освіти і науки України Департамент освіти та науки Сумської облдержадміністрації Сумське територіальне відділення МАН України
Відділення: мовознавство
Секція: українська мова
Кольороназви у новелах М. М. Коцюбинського
Роботу виконала:
Карпічко Каріна Романівна, учениця 10 класу
Тернівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів
Недригайлівської районної ради Сумської області
Науковий керівник:
Кравчук Наталія Михайлівна, учитель зарубіжної та української літератури
Тернівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. Недригайлівської районної ради Сумської області
Суми - 2018
ВCТУП
В останні десятиліття особливого розвитку набула лінгвістика тексту – напрям мовознавчих досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язного тексту. Серед численних мовних явищ, вивчення яких стало можливим із появою лінгвістики тексту, виділяються кольороназви, що часто вживалися прозаїками та поетами. Одним із митців, що вніс в українську літературну мову особливу манеру письма, розкрив багаті можливості рідної мови, був М.М.Коцюбинський.
Його творчість активно досліджується вченими-лінгвістами ще з початку ХХ століття, але кольороназви не були об’єктом системного вивчення, зокрема в новелах.
Актуальність вивчення зумовлюється тим фактором, що кольороназви дозволяють з'ясувати індивідуальність мовних особливостей і новаторство М.М. Коцюбинського як новеліста.
Мета дослідження полягає у встановленні лінгвістичної специфіки використання кольороназв у новелах письменника.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: ‒ вивчити та проаналізувати напрями лінгвістичних досліджень щодо кольоропозначення; ‒ виписати та скласифікувати кольороназви новел М. М. Коцюбинського; ‒ з'ясувати, яку роль виконують кольороназви у новелістиці М. М. Коцюбинського; ‒ дослідити специфіку вживання кольороназв; ‒ скласти таблицю частотності вживання кольороназв у творах М.М. Коцюбинського.
Об’єктом дослідження в роботі є активно вживані у текстах новел лексичні одиниці зі значенням кольору.
Предметом роботи є лінгвістична організація кольороназв новеліста.
Матеріалом для аналізу послужили тексти новел М. М. Коцюбинського: «На камені»(1902), «Цвіт яблуні»(1902), «Він іде!»(1906), «Persona grata»(1907), «Intermezzo»(1908), «Коні не винні»(1912), «Подарунок на іменини»(1912).
Методом суцільної вибірки було виділено 437 кольороназв.
Методи дослідження. У процесі написання роботи використано описовий метод із прийомами спостереження, що дозволило визначити способи вираження і вживання кольороназв; методом контекстуального аналізу проводилося дослідження кольороназв і їх семного складу в новелах; статистичний метод показав частотність використання кольоропозначень у текстах, що сприяло виявленню домінуючих колірних груп.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що досліджуються семантика та функціональні особливості використання ахроматичних та хроматичних кольороназв; визначається їх місце та роль у творчості письменника-імпресіоніста.
Теоретичне значення. Результати дослідження сприятимуть подальшому вивченню й глибшому розумінню специфіки художньо-естетичних властивостей творів М.М. Коцюбинського. Досягнуті результати можуть бути використані для укладання словника прозаїчної мови творів письменника.
Практичне значення роботи пов’язане з можливістю застосування матеріалів на факультативах з української мови, на засіданнях лінгвістичного гуртка, на уроках української та зарубіжної літератури при вивченні теми «Імпресіонізм».
Апробація роботи. Основні результати вивчення кольороназв у новелах М.М. Коцюбинського доповідалися на засіданнях секції МАН та мовознавчого гуртка Тернівської ЗОШ І – ІІІ ст. Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (37 позицій) та 2 додатків. Загальний обсяг роботи становить 60 сторінок. Основний обсяг роботи складає 31 сторінку.
РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТА - ННЯ КОЛЬОРОНАЗВ У НОВЕЛАХ М. М. КОЦЮБИНСЬКОГО
2.1. Ахроматичні кольори та їх значення в новелах письменника Ахроматичні кольоропозначення – ті, які вирізняються один від одного тільки світлістю. До таких кольорів належать білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори.
Проаналізувавши новели М.М. Коцюбинського «На камені», « Коні не винні», «Цвіт яблуні», «Він іде», «Подарунок на іменини», «Intermezzo», «Persona grata», нами було виявлено, що серед ахроматичних кольорів найчастіше вживається білий (75 слововживань) [додаток А].
2.1.1. Білий
Білий – який має колір крейди, молока, снігу; світлий; посивілий, сивий, сивоволосий; зблідлий; блідий; безколірний; безбарвний; прозорий; сивоволосий [10, с.51]. Цілком природно, що білий колір асоціюється в людини зі світлом, радістю, спокоєм.
У творах письменник використовує білий для зовнішньої колірної характеристики : «Вітер надував їх, і вони виривалися з рук, як великі білі птахи…»[25, с.83], «Три білих вівчарки і я» [25, с.168], «Біла коняка дрімала на трьох ногах…»[25, с.182], «Біла візникова кобила помітно кульгала» [25, с.180].
Але більшу частотність має лексика з позначенням білого кольору в описах моря, зокрема хвиль, морської піни: «Хвиля кидала йому під ноги клубки білої піни» [25, с.85]; «…при світлі його берегова смуга біліла од піни…» [25, с.86]; «…буруни ставали на морі білими гребенями»[25, с.85]; «Дрібні хвилі…падали на пісок і розбивались на білу піну»[25, с.46]; туману: «…слався туман, густий і білий, як вата» [26, с.17]; «…воно… укриється білим, як сніг на горах, туманом…»[25, с.89].
Лексема білий продуктивно використовується автором для портретного опису деталей зовнішності героїв. Домінантна кольороназва виступає в таких виразах: біле лице [25, с.164], білий, випещений вид [25, с.90], білі в рукавичках руки[25, с.188], білі бороди[25, с.142], біле, жовтаве од старості тіло [25, с.186], зморшки біліли, як крейдяні [25, с.173], біліли жовтаві вуси [25, с. 200], ноги, наче білі колони[25, с.168], вид, м'який і білий, як з сирового тіста[25, с.173]. Елементами портретних характеристик з даною кольороназвою виступають опорні слова лице, руки, бороди, зморшки, вуси, ноги. Білизна цих частин тіла підсилюється порівняннями ( ноги, наче білі колони [25, с.168], вид, м'який і білий, як з сирового тіста [25, с.173], зморшки біліли, як крейдяні [25, с.173]) або загальним фоном (біліли жовтаві вуси [25,с. 200] ).
У творах письменник часто вживає назву цього кольору в прямому значенні: «Блиснув на сонці білим мундиром і зник» [25, с.146]; «Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах» [25, с.165]; «[вітряки]готують вже зуби, щоб стерти зерно на білу муку» [25, с.169].
Зрідка зустрічаємо вживання кольору в переносному значенні: «Люди мовчки тупались на однім місці, білі, як вівці, в своїх полотнянках» [25, с.192]; «Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл» [25, с.166].
У структурі поняття білий також є значення «сивий». Асоціація білого з сивиною об’єднується в поняття «старий», «мудрий», «людина поважного віку». Білий в значенні «посивілий» використовується автором для портретної характеристики героїв: «Там зібрались самі старі люди…з білими бородами…» [25, с.142]; «Білі бороди, немов зів'ялі, упали на груди» [25, с.143].
Лексема білий не лише виступає прямою назвою кольору з описом цвіту яблуні («Крізь білий цвіт виднілось синє небо…»[25, с.100]), чарівністю природи («Гречка поплила білим пінистим шумом…»[25, с.180]), але й пов'язана з горем та смертю: «Тоді білий клунок скакав, корчився довго і не міг вмерти» [26, с.20]; «А в білій сорочці лишилась голова і літала на шнурі» [26, с.20]; «…звістку про ряд білих мішків заїв стиглою сливою» [26, с.164], «…вас завивали у білі мішки, гойдали на мотузках в повітрі…» [25,с.164]. Під «білими мішками» слід розуміти повішених людей, бо перед стратою їм одягали на голови білі мішки.
Найчастіше автор використовує для позначення цього кольору прикметники [додаток Б]: «білі хутряні ногавиці» [25, с.165]; «…позаду – чорні солдати, між ними щось біле» [26, с.18]; «Білий пахучий напій пінивсь у склянці…» [25, с.169]; «Крізь шибку виднілись білі колони…»[25, с.194]; «Білі стіни будинку…»[25, с.163]. Лише кілька разів у новелах зустрічаємо дієслово біліти з метою виокремити один предмет серед інших: «…серед того пожару біліли жовтаві вуси…» [25, с.200]; «На столі каламутно біліли дві порожні тарілки…» [25, с.172]; «…а в густих передранішніх тінях виразно біліють стовпи» [ 25, с.181] або для створення порівняння: «…зморшки на шиї біліли, як крейдяні» [25, с.173], або для показу різкої зміни кольору обличчя: «…шохат Абрум…збілів увесь…» [25, с.143].
Іноді поряд із колірними лексемами автор уживає підсилювальну частку аж, що слугує додатковим засобом експресії: «На піску, аж білому од полудневого сонця, стояв похилений баркас»[25, с. 94] та утворює за допомогою суфіксів -яв-, -іш-. -яст-, -еньк- епітети: «…прихильно обізвалася Ліда, схиливши набік біляву головку мадонни»[25, с. 189], «Доря ображено чмихнув і підняв вгору біласті чубки»[25, с.174], « Біла коняка, ще біліша, тепер трюхала сумно на трьох ногах»[25, с. 185], «Косинка…зливалася з її лицем в одну білясту пляму»[25. С. 182], «Он вийшла в поле дрібна біленька цятка і потопла у нім»[25, с. 167]. Отже, білий колір у М. М. Коцюбинського асоціюється не тільки зі світлом, радістю, а може бути також символом смерті та горя.
2.1.2. Чорний
Чорний – колір сажі, вугілля, найтемніший; який має шерсть, пір'я такого кольору [10, с.1381]. Практично в усіх культурах світу чорна барва співвідноситься з негативними подіями чи емоціями. Чорний колір символізує зло, темряву, розпач.
У новелах М. Коцюбинського чорний колір (71 слововживання з коренем чорн-) має традиційно-символічне значення: втілення темряви, ночі, виражає негативні почуття. У новелі «На камені» чорний колір є домінуючим. У М. М. Коцю- бинського ця барва виконує тільки номінативну функцію: «На великому чорному баркасі справді звивали вітрила» [26, с.83], «…скрізь стояли малі філіжанки із чорною кавою» [25, с.86], «…тільки великі довгасті чорні очі міг бачити сторонній» [25, с.88], «Чорні присадкуваті буйволи…звернули в селі до свого обійстя…» [25, с.90], « …через садки, чорні ліси…»[25, с.94], «…скісні пасма … ниток … перетинали …чорні важкі шатра…»[25. С.89]. Тільки в кінці твору чорний колір має негативну символіку: коли тіло Алі кинули в «чорний баркас» …[25, с.94], який став для героя труною.
На початку твору «Intermezzo» також переважають чорно-сірі тони. Це підкреслює глибоку душевну кризу героя, його розчарування в житті. Місто і його мешканці постають перед ліричним героєм в темних тонах: «тисячі чорних ротів», «чорна пітьма меблів», «десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця» [26, с.164]. Чорний колір підсилює мотив внутріш-нього неспокою героя. Навіть приїхавши за місто, його бентежать вітряки, « що чорніють над морем…»[25, с.167], купа «чорних солом’яних стріх…»[25, с.171], жінки «у чорних подертих запасках…»[25,с.171]. Але душа героя поступово налаштовується на гармонійний лад. ЇЇ зцілює «пухка чорна рілля»[25, с.169], «чорний пар»[25, с.169], навіть «чорний разовий хліб»[25, с.169].
Часто використовує чорну барву письменник і в етюді «Цвіт яблуні».
Цей твір настроєвого характеру з «розмитим» сюжетом, що властиво імпресіоністичним текстам. На очах у батька вмирає донька; під час похорону ним оволодіває почуття спостерігача; він намагається запам’ятати кожну деталь, кожне відчуття, бо вони стануть «матеріалом» для творчості, адже батько дівчини – письменник. Розповідь ведеться від першої особи, тому читач дивиться на подію очима батька, відчуває його душевний стан, що передається чорними фарбами: «За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю…» [26, с.96], «У вікна дивиться ніч, без кінця довгі, глибокі. чорні простори» [26, с.96], «Спить містечко, як купа чорних скель…» [26, с.97]. Герою здається, що «проникне крізь вікно якась істота із великими чорними крилами…» [26, с.96]. Часте використання прикметника чорний підсилює психологічну напругу тексту. Часто цей колір слугує матеріалом для створення епітетів: «А їхні попи співають і чорними устами хвалять Господа Бога» [25, с.144], «Старий мечет…був чорний од чорних згадок» [26, с.24], «…реве вітер у чорних просторах» [25, с.147], «…сам потону чорній пітьмі»[25, с.164], « чорні важкі шатра»[25. С.89], « хмурилось зчорніле лице убогого Спаса»[25, с.148] .
М. М. Коцюбинський використовує лексему чорний для опису портретів героїв («зчорніло лице» [26, с.27], «чорна фігура»[25, с.185], « чорні очі» [25, с.88], «чорні пальці»[ 25, с.183], «чорний рот»[25, с.148], «чорне волосся[25, с. 98] ), змалювання одягу людей ( «в чорній спідниці»[25, с.184] , «побачив… блідих жінок у чорних подертих запасках» [25, с.171], «На арештантах сорочки чорні»[26, с.21]), створення пейзажних картин («тривожно спала важка чорна хмара»[26, с.25], «Там були високі чорні дерева»[26, с.25], «то хмара, страшна і чорна, надходить над головою»[25, с.148], «б'ють хвилі і реве вітер у чорних просторах»[25, с.147]).
Чорний колір вживається М. М. Коцюбинським у прямому значенні (найтемніший): «Купа гною все ще тулилась до стайні, тепер чорна і паруюча після дощу» [25, с.139]; «Масна пляма виразно зачорніла на новенькім сукні мундира» [25, с.174]. Прикметник чорний, дієслово чорніти і дієприкметник зчорнілий традиційно передають комплекс негативних емоцій – суму, розпачу, горя: «Навкруги б'ють хвилі і реве вітер у чорних просторах» [25, с.147]; «…на дні ями чорніють люди…» [25, с.181]; «Високо над ними хмурилось зчорніле лице убогого Спаса…» [25, с.148].
Таким чином, у новелах М. М. Коцюбинського чорний колір використовується для показу негативного настрою героя, є втіленням суму, горя, біди.
2.1.3. Сірий
Сірий – колір, середній між білим і чорним; барва попелу; тварина сірої масті [10, с.1130].
Кількість слів, які називають гаму сірого кольору, складає 31 слововживання [див.додаток А]. Лексеми, які сполучаються з кольоро-назвою сірий відображає авторське бачення цього кольору.
Розглянемо новелу «На камені». Вона побудована на різкому протиставленні світлого та чистого кохання і бездушного , корисливого світу людей. Фатьма, молода жінка, яку насильно віддали заміж за різника Мамета, закохується у вродливого весляра Алі. Закохані тікають із села, щоб бути разом, але розлючений чоловік разом із односельцями наздоганяють утікачів і жорстоко вбивають їх.
У творі письменник робить спробу надати кольору чи не основної ролі в передачі емоційної атмосфери зображуваного. « А «кольорова» деталь, – як зазначає Г. Логвин, – сприяє відтворенню душевних порухів героїв та їх плинних станів» [32, с.18].
Усі події в творі відбуваються «на камені» – на скелястих берегах моря: «З одинокої …кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега» [26, с.82], «Звідти вони знову вступили у піч – сіру й залиту сліпучим сонцем» [26, с.92], «Буруни йшли невпинно, заливали берег, викидаючи на нього сірий пісок»[25, с.86], «золотистий берег Суаку блиснув їм згори сірим піском»[25, с.92], «море лежало внизу під сірою поволокою сну»[25, с.90], «По голому сірому виступу скелі ліпились татарські халупки, зложені з дикого каміння…» [26, с.85], навіть на небі «сірим павутинням снували хмари» [25, с.84]. Сірий колір тут прочитується символічно: сірими і кам’яними є душі людей, які знищили прекрасне кохання.
Із мотивом сірості поєднує письменник і мотив оточення, що також виявляє негативні процеси в суспільстві: «Сірий ринок стояв похмурий…» [26, с.145], «На площі зробилось так пусто і тихо, наче весь вереск життя обернувсь раптом у сірий камінь» [26, с.142], «Я волочу втомлені ноги поміж сірими меблями, а за мною тихо волочиться моя згорблена тінь» [25, с.98].
Інколи письменник уживає цю кольороназву в прямому значенні (на позначення кольору, середнього між чорним і білим): «сіра маленька пташка», «сірі мури ринку», «сірий пил», «сірі очі», «сіра блуза» тощо.
Значно частіше сірий колір вживається у переносному значенні, передаючи сумний настрій героя: «У хаті стає темніше, пропали блиски й різні тіні, на всьому ліг сірий, сумний колорит»[25, с.97]; почуття жалю : «І обняла щасливим оком сіру фігурку сина» [26, с.175]; знеособлення особистості: «На тюремному дворі сірі халати перекидались догадками, цинічними увагами та переморгувались» [25, с.14], байдужості: «Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок» [26, с.187].
Одним із відтінків сірого кольору вважаємо сизий (темно-сірий з синюватим полиском, сіро-голубий). Використовує його автор для пейзажних замальовок: «В глибоких долинах, повних сизої імли, тіснились кам'яні громади» [25, с.85]; « І раптом теплі небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари…» [26, с.198] ; «У венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки…» [26, с.199]. Письменник іноді створює свої власні колірні одиниці: «…далекі шпилі, сизо-блакитні, здавались зубцями засмаглих хмар» [25, с.85].
Таким чином, дослідивши семантику сірого кольору, відзначаємо, що серед його компонентів кольороназва сірий стає мовним засобом, що виражає буденність, непримітність, знеособлення індивідуальності.
Отже, у новелах М.М. Коцюбинський активно використовує ахроматичні кольори. Автор вживає їх у прямому і переносному значеннях. Ахроматичні кольоропозначення мають позитивну і негативну семантику. Позитивна пов’язана зі світлом, землею, негативна семантика – це втілення темноти, ночі, страждань, порожнечі, смерті.
На світлині: Тернівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів.