До інтернет-порталу БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) надійшов лист такого змісту (подаємо без правок):
«Мабуть вже й засумували за лікарнею? То не тому, що немає чого сказати, а тому, що вже так "дістала" несправедливість, що не тільки "руки опустились", а і "язика затягнуло". Втомились бути донкіхотами.
Але останні "витівки" наших сусідніх молодих спеціалістів доводять до сказу, а навіть якщо поскаржитись(!?) то кому? - "подрузі-колежанці"?
Навіть пацієнти, яким пані Тетяна Олександрівна рвуть амбулаторні картки, кидають їх межиочі, МОВЧАТЬ???
Боляче, що дійсно молодих спеціалістів знову "виживають", не реагує на цкювання і керівництво, навпаки, підтримує позицію "заслужених лікарів".
Знову пусті прискіпування до "пациентов и работы".
Та невже ж нам: громаді, лікарні, пацієнтам настільки не потрібні молоді фахівці?
"Ми" вже вижили СПРАВЖНІХ ЛІКАРІВ та СПЕЦІАЛІСТІВ Шешеню, Сидорука, Ксьондза, Олексенка, Шульгачів, Вашесть, "відмовляємось" від золотих голів та вмілих рук Єрьоменко та Симонова, нам "не потрібний" кваліфікований середній персонал?! То на черзі Огієнко?
Мені, як колезі сумно, а як пацієнту - страшно. А про долю та насамперед здоров'я громадян взагалі і згадувати боязко!
Я розумію, що це просто крик душі, що від прав лікарні і "обранці народу" відвернулось, але зараз, коли (не те, що війна в країні, а війна в душах людей) стоїть питання про майбутнє існування медичного закладу (повірте, НЕПОГАНОГО закладу!), невже ми маємо такі можливості "розкидатись кадрами"? Чи вони нам потрібні тільки для контрактування? Чи не пора задуматись про власне майбутнє, ми ж не молодшаємо!!!!»
