Майже кожна людина протягом життя лікується в медичному закладі.
Не стану наголошувати, що здоров’я – це найвища цінність у кожного з нас.
І так все зрозуміло.
Перебуваючи на лікуванні, відбувається осмислення людського буття і життя…
Крапельниця
Коли лежиш
і дивишся в вікно,
за ним – життя
вирує і спішить…
А що ти думаєш
в цю мить?..
А ні про «джип»,
ні про «пікап»..
А про життя своє,
яке
кап…
кап…
кап…
Не буду розписувати про медичну реформу. Кожен читач інтернет-порталу БУТТЯ і ЖИТТЯ (БІЖ) може самостійно зробити з цього приводу власні висновки.
А от про деякі жахіття, які нині є в палаті денного стаціонару Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Буринської міської ради (об'єднаної територіальної громади), розповім.
Тут 6 ліжок, якщо їх можна назвати такими. Скільки їм років – встановити важко.
Сітки на них провалюються до полу. І піднятися з них після процедур, можна хіба, що «рачкуючи» туди-сюди…
Води тут немає, але є заржавлений умивальник. На нього навіть страшно дивитися.
Двері постійно так скриплять, що мізки ледь-ледь витримують.
Про шпалери, котрими виклеїні стіни, стеля взагалі промовчу.
Бо це вже не сьогоднішній день, і не вчорашній… Такими користувалися десятиліттями-десятиліттями тому.
Є тут й «історична» цінність – ширвжиткова картина, напевне, 40-50 років минулого століття…
А от місця, де б можна повісити одяг, так званої вішалки, на жаль, немає.
Зауважу, медичні працівники (лікарі, медичні сестри, інші працівники) високопрофесійні. Вони вміло лікують, і дають людям впевненість у тому, що здоров’я у них поліпшиться…
Шановні читачі!
Якщо хтось буде коментувати цю статтю, будь ласка, не потрібно писати, що я звинувачую міське керівництво в якихось гріхах. Залиште це при собі.
Я написав усе це для того, що не можна лікуватися у звичайному, вибачте на слові, сараї…
Іван Житник, член національної спілки журналістів України.
Світлина автора.