Не ховайте очі, «друзі милі»,
не потрібні ви мені…
Що колись уже згубили,
те не знайдете в пітьмі.
Не потрібні ви … не треба…
Не шукайте вже шляхів…
Ви для мене – не потреба,
і не хочу тратить слів.
Пізнаються друзі… в горі…
Бо, на жаль, таке життя…
А хто зрадив, той поволі
йде від мене в забуття…
Не дзвоніть – не треба більше…
Не просіть зробити щось…
«Любий друг» – за атом гірший…
Зрадить знову він когось.
Справжній друг – він поруч завжди
у важкі й щасливі дні.
Бо він – ДРУГ, бо він є справжнім…
Він є друг в житті мені…
«Любий друг» підставить може.
Лізти в душу напростець…
Зрадить він спокійно зможе,
Такій «дружбі» вже кінець…
...Справжні друзі… вони зі мною.
Беру від них тепло з долонь…
За ними я, мов за стіною…
І з ними – в воду і вогонь…
ІВАН ЖИТНИК.
7.04.2023 р., 16 год.30 хв.