Ніколи не був я рабом –
з козацького вільного роду.
Зозуля кує під вікном
на щастя, а, може, й на вроду…
І сонце всміхається ніжно…
І травень до літа біжить.
І все проминає так спішно…
А треба ж і жити, й любить.
Хоч років прожито немало
із щастям, а інколи – злом…
Та серце завжди відчувало –
ніколи не буду рабом…
А птахом я вільним – все ж буду…
На крилах летітиму ввись…
Я роду свого не забуду,
вернувшись із неба колись…
Іван Житник.
28.05.2020 р., 19 год. 00 хв.