Усі ці вірші написані протягом майже 30 років… Але тут єдиний леймотив – пам'ять мого серця за тих, хто виборював і виборює справжні Свободу й Гідність рідної-неньки України…
Віршоновели
АЛЕ ЩОСЬ ВОНО НЕ ТАК…
Там де гідність,
там і рівність?..
Але щось
воно не так…
Повилазила
враз підлість…
Хтось вже став
її мастак…
… Краплі падали
безшумно…
Кров стікала
рівчачком…
А навколо
дуже сумно…
Мить закрилась
ковпачком…
Помирали
хлопці дужі
за Свободу і Життя…
Відлітали їхні
душі
в інший світ –
не в забуття…
…Мама плакала
безсило…
Сльози падали
в труну…
І теплили лице
сина,
що пройшов Майдан,
війну…
…Потім нечисть
Всюди лізла
до корита,
мов свиня…
І до влади
все ж пролізла…
І навіщо їй
війна?
Збагатилася,
нажерлась…
А народ ще
більш збіднів…
А у пам’яті –
лиш жертви:
їхніх дочок
і синів…
Це вони –
Герої славні
Україну зберегли…
Принесли в країну
Гідність –
пам’ятаймо
про це ми… 21.11.2019 року.
СЛЬОЗИ МАТЕРІ
Він соколом
у небо відлетів…
Упали краплі
крові
на білий сніг…
Він жити дуже
так хотів…
Але не зміг,
але не зміг…
…У нені з рук
все випадало.
І серце ой!
щемить - щемить…
Воно в цю мить
вже відчувало -
у небо соколом
її синок летить…
І вітер вився
по дорозі,
І сльози капали
з очей…
Стояла туга
на порозі
з крилом
обпалених
смертей…
Стояв і син,
але не вдома…
В раю стояв -
серед беріз…
А в нені – втома,
страшна втома.
І море виплаканих
сліз… 29.08.2019 р.
ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ
Прийшов солдат з війни додому…
І тихо Богу помоливсь:
«Спасибі, Боже, за допомогу…
За те, що я живим лишивсь…».
…Летіли соколи – летіли.
І на траву тихенько сіли…
Мовчав солдат, скупі сльозини,
котились в’яло по щоці…
Він повернувся до родини…
Стискав пілотку у руці…
…Летіли соколи – летіли.
І на траву тихенько сіли…
Схмурнів солдат… Спішив додому…
А дому вже давно нема…
Мовчав у відчаї німому.
А всюди пепел і пітьма…
…Летіли соколи – летіли.
І на траву тихенько сіли…
Схиливсь солдат…Завмер в граніті…
Десь соколи летять удалині…
Застигло сонце у зеніті…
… Солдата внук теж на війні…
…Летіли соколи – летіли.
І на траву тихенько сіли… 09.05.2019 р.
УКРАЇНА МОЯ
Зболена, зранена…
Нині – сумна.
Ніким не підкорена,
Народом не зраджена –
Україна моя!
У квіти увібрана,
пшеницю, жита…
Вродлива й красива,
людьми – золота…
Широкі простори
і щедрі поля.
Це – рідна країна:
Україна моя!
Горда і вільна,
вже сильна й міцна…
І духом велична
Вкраїна моя!
І люди в ній добрі,
спокійні, не злі…
І діти ростуть
на вільній землі.
Тут пісня лунає
в саду солов’я,
І житиме вічно
Вкраїна моя! 16.05.2018 р.
МИ Ж БО Є ОДНА РОДИНА
Над столицею Вкраїни -
дим до Сонця доліта…
...Ми ж бо є одна родина
і земля в нас золота.
Браття, браття, годі битись…
В Україні ж разом жить.
Треба всім нам помолитись
І розбраття зупинить!..
Над полями і лісами
голуб миру проліта.
Буде злагода між нами,
квітуватиме земля.
Буде щастя, буде доля…
Від людських сердець тепло.
І козацька у нас воля –
добра сонця вже зійшло.
Україна - наша мати!
Посміхається дитя…
Будем разом крокувати
в молоде, нове життя.
Справедливість, віра, щастя -
таку вибрали ми путь.
І нікому вже не вдасться
нас в минуле повернуть.
Над річками і гаями
голуб миру проліта.
Буде спокій поміж нами,
зеленітимуть жита…
Дай нам, Боже, розум, силу
Україну зберегти.
І квітучу Батьківщину
ми збудуєм назавжди…
Браття, браття, годі битись…
В Україні всім нам жить.
Треба разом помолитись
і розбраття зупинить!.. 02.02.2014 р.
СИВА НЕНЬКА ПІД ХРЕСТОМ
Плаче - плаче Україна…
Засина тривожним сном…
Але є іще надія
врятувать її гуртом.
Ллються сльози материнські
і бринить, мов лід, сльоза…
Гинуть хлопці українські
Сніг із кров’ю замерза…
Брат плече підставив брату -
за волю вийшли воювать.
Українська горить хата -
її треба врятувать…
Ой, пора вже зупинитись –
тільки крок вже до біди…
Обійнятись, помолитись,
запалить усім свічки…
Адже стогне Україна -
не засне спокійним сном…
І чекає мати сина -
сива ненька під хрестом… 03.01.2014 р.
МАМО, МАМО, ВІДЛІТАЮ…
Мамо…мамо…відлітаю
я в далекії краї…
Я не знаю, ще не знаю
янголочки де мої…
Мамо, мамо, Ви не плачте…
Не журіться по мені…
Там зі мною поруч – браття
в небесах, а не в труні…
…Я піднявся вже на небо
(з янголям не розминувсь)…
Ви не плачте, мам, не треба…
... в Україну ще вернусь… 23.02.2014 р.
ПИЛИ РОСУ СОНЛИВІ КОНІ
Ще п’ють росу
сонливі коні.
Сріблить піснями
світла даль…
Лежить у тебе
на долонях
Моя печаль,
моя печаль…
Розлука наша
на підході -
сьогодні в бій,
в останній бій.
Росою вмились
сонні коні…
Цілую я твої
долоні.
І п’ю із них
життя напій…
...І доля з кулею
не стрілась…
Я не упав
у чорний вир…
Летіли коні,
сонні коні…
І я летів на них -
живий… 06.01.93 р.
ОЙ ДОБРІ ОЧІ У ХЛОПЧИНИ
Ой добрі очі
У хлопчини,
Який траву
Поклав в покіс…
Майнули дні,
Майнули ночі,
І той хлопчина
Вже підріс…
Став солдатом.
І зброю взяв
Замість коси…
І він туливсь
До автомата,
І краплі крові -
До роси.
...Завмерли квіти,
Бо на лузі…
...Завмерли квіти,
Бо на лузі…
Вже бій ведеться:
Хто - кого?
І вже оплакують
Там роси
З дитинства
Хлопчика того… 25.12.93 р.
«АФГАНЦІ»
І до останніх моїх днів,
Пектиме пам'ять долю…
За тих, хто в танкові згорів,
Хто впав на ратнім полі.
«Егей, браток! Ти - в обеліску.
Пробач мене, що не вберіг.
Я пам’ятаю всіх по списку.
Прикрив когось, тебе не зміг»…
20.12.92 р.
ІВАН ЖИТНИК.