Відпусти ти повільно мене…
Відпусти… ще, можливо, сьогодні.
Швидко нічка шалена мине,
Й заблукає у сірій безодні.
Заблукає між юним ще ранком…
...Обійму й зацілую тебе…
І розтану весняним світанком,
Й злечу в небо ясне голубе.
І відчинить мені воно далі,
І застигну, мов світло, у млі…
Там розтануть сніжинки-печалі,
Пробіжать вже по теплій землі.
Не відпустиш мої тільки очі,
І вуста не відпустиш мої…
Бо від ранку й до самої ночі
Пісні пишуть свої солов’ї.
Ти відпустиш повільно мене?
І відпустиш, можливо, сьогодні?
Та кохання моє не мине,
Й не блукатиме вічно в безодні…
І тебе я також не пускаю…
Міцно руку тримаю твою…
І над світом безкраїм літаю.
Зупинюся колись на краю…
Іван Житник.
17.03.2020 р., 22 год. 30 хв.