З А Д З Е Р К А Л Л Я

Продовження роману ІВАНА ЖИТНИКА «З А Д З Е Р К А Л Л Я».

Попередні публікації у розділі ЛІТЕРАТУРА за 18, 19, 26, 28 листопада, 03, 06, 16, 21 грудня 2018 року, 01, 11, 22 січня 2019 року.

                                З А Д З Е Р К А Л Л Я

                                          Роман

                                      ЧАСТИНА ТРЕТЯ  

                                            ОСА

-Що за дзеркалом, панове?

-Задзеркалля…

Автор.

29.

Досхочу накупавшись, знесилено попадали на гарячий пісок. Після прохолодної води він видавався відразу не таким уже й пекучим, навпаки - приємно - лоскотним.

Шаригін тепер уже відчував, що дівчина з’явилася неспроста. Тут є якась загадка, таємниця, про яку він ще не знає. Та розпитати не наважувався. Та й був практично переконаний - нічого не розкаже.

Руся взяла в пригорщ піску й жбурнула на мускулясті груди юнака.

-Нахаба! - випалила.

-Хто - я? - нічого не розумів. - Чому нахаба? Я смирний, наче телятко.

-Телятко, яке ссе…

-Ага.

-От і нахаба!

-Чому?

-Навіщо до мене у воді приставав?

-Чесно?

-Звичайно.

-Хотів перевірити, скожа ти на Люсю чи ні.

-Чим?

-Тілом.

-Ну і як?

-Схожа. Навіть, краща.

-Та ну!

-Правда, у мене з Люсею нічого такого не було.

Руся розсміялася.

-Ти як хлопчик малесенький - «нічого такого не було» …

-Не було, - знову повторив Борька.

-Мене ваші стосунки не цікавлять, - якось задумливо мовила Руся. - Мене цікавлять наші стосунки.

-Які наші? - Шаригін перевернувся зі спини на живіт. - Ти про що?

Руся сіла на пісок, підібгавши стрункі ноги. Позирнула на Шаригіна. Від її погляду хлопець заціпенів. Навіть рукою не міг поворухнути. Йому враз забажалося подути на її біляве, мов пух кульбаби, волосся, яке золотилося під палючим сонцем. Та бажання поки що залишалося тільки нездійсненим бажанням.

Хотів звестися на ноги, також нічого не вийшло. Лежав тихо й смирно, напіврозтуливши рота. Скидався на пташеня, яке захотіло їсти. Їсти захотіло, але ніхто не дає.

«Що це зі мною? Язик, і той зсудомило. Такого ще ніколи не траплялося. Вона, мабуть, гіпнотизер…»

Він не знав, що казати, а коли б і знав, то б не зміг витиснути з пересохлого горла жодного звуку. Все там так несподівано заніміло.

Сонце поволі котилося до обрію. Пляж практично повністю спорожнів. Тільки поодинокі відпочивальники неквапом складали свої нехитрі пожитки.

Руся мовчки дивилася на край неба, куди ось - ось заховається сонце.

Шаригін також досі мовчав, тільки думки сонно перепліталися між собою, наштовхуючись на одну, хоч і невиразну.

«Треба в неї про щось запитати».

-Скільки тобі років? - запитав, лякаючись власного голосу.

-Проснувся таки, - нахилилася над ним дівчина. - Думала, до ранку проспиш.

-Я що - заснув ?

-Заснув, не те слово. Повністю відрубався. А я тут ось тебе охороняю, мов штабель деревини.

-Чому деревини?

-А хто ти? Справжній чоловік, чи що?

-Скоріше за все, - здогадуючись, на що прозоро натякає Руся, намагався викрутитися Шаригін. - Деревина я…Дуб неотесаний. Правда ж?

-Самокритично. Ціню, - похвалила Руся.

«Може, мені це все сниться?», - ніяк не міг визначити свій стан Шаригін. І ця чарівка - нежданка - також уві сні?». Він навіть ущипнув себе за руку. Відчув біль - ні, не спить.

-Ух - х! А ти що, також уже не дівчина? - повернувся до попередньої розмови Шаригін. - А - а?..

-Ні, не дівчина, жінка…

-Я хотів сказати - не дівчина, а пташка.

-Сам ти пташка-канарейка, - зовсім не розізлилася Руся. - Долежишся тут, що й посинієш. Уже під сонцем спікся, а тепер під місяцем ще й посинієш…

-Твоя правда, - погодився хлопець. - Пече все тіло і в голові гуде. Так кажеш, не дівчина? То, може, заміжня?

-Заміжня. Перебуваю в цивільному шлюбі. Тебе така відповідь задовольнила?

-Так. І в тебе є чоловік?

-Більш нічого не придумав? Звичайно, є.

-Хто він?

-Гадаю, скоро дізнаєшся. Посеред озера на човні завмерли два рибалки. «Краще б я з ними повудив, аніж сидіти невідомо доки з цією не то чаклункою, не то ворожкою».

-Слухай, королево, на якій вулиці живеш?

Печоріна дивилася вдалечінь, пересипаючи витонченими пальцями пісок. Здавалося, вона від усього відсторонилася, але ненадовго:

-Ти щось питав?

-На якій вулиці живеш?

-Це тобі вкрай потрібно?

-Гадаю, чи не час тобі додому?

-А ти набиваєшся в провожаті?! - зіронізувала Руся й присіла поруч із Шаригіним.

І раптом солодкі, наче нектар, її вуста торкнулися його губ. Борька відчув, як якась досі невідома круговерть підхоплює його і кидає в млість.

Натреновані м’язи здригнулися в передчутті близькості ось цього смарагдового тіла. Він поволі піднявся, підхопив Русю на руки і поніс до невеличкого зеленого моріжка, який, наче й не природно, розташувався поміж піщаних пагорбів. А поруч, невідомо як виросли, дві білокорі стрункі берізки…

Він відчував, як у його обіймах наливається трепетливою жадобою її тіло, а вуста все міцніше й міцніше всотувалися в нього. І здригалося від цього його серце. І на душі - приємно та солодко. Вони полягали у притолочену запашну траву, яка стиха гомоніла під теплим вечірнім вітерцем і дарувала їм свої пахощі. Борька, провалившись у щемну пустелю, відчув як настала гаряча збага, і він довгим поцілунком прикрив жіночі вуста…Руся також мліла від його пестощів і ніяк не могла вгамувати найприємнішу жагу в собі.

Деякий час вони лежали мовчки. Розуміючи, те, що відбулося щойно між ними, можливо, й грішне, але для обох бажане й приємне. І швидше за все, та жагуча мить уже ніколи не повториться.

«А якщо дізнається Оксана? - закралася в серці тривога. Та відразу й заспокоїв себе. - Не дізнається. Про це ніхто їй не скаже: ні я, ні, тим більше, Руся.»

-Кенте, - вперше саме так звернулася до Шаригіна Печоріна. - Вибач мене.

-За що? - не зрозумів Борис.

-Я знаю, Оксана для тебе зараз дорога. Вона підтримує тебе. А я… розумієш… я не від себе… не сама я…Проте, я рада, що це відбулося саме з тобою. Я давно про це мріяла…Дуже давно, коли ти ще з Люсею стрічався…

-Але ж ти тоді ще була дівчинкою… Малесенькою…

-Ну і що! А хто знає, коли до дівчинки приходить перше справжнє кохання? Ні -х - то. .. Я тебе кохаю з дитинства. Розумієш?

Спантеличений піднявся на лікті. Виявляється, не Люся його кохала ( на що він так раніше сподівався ), а ось ця красуня Руся. А він навіть не здогадувався! Та й бачив її, здається, єдиний раз - тоді вона була риженькою, вуглистою, з тонесенькими ручками та ніжками. Он як у житті виявляється буває!

Він не промовив слова, підвівся і подався до озера за одягом.

Повернувся. Руся взяла в нього свої речі, але одягатися не поспішала.

-Ти б накинула плаття, - запропонував .

-Навіщо? Не вродлива я? Чи вже й набридла тобі?

-Ні те, ні інше. Навпаки…

Борис знову припав до її губ, легесенько погладжуючи тугі груденята.

Ледь відірвавшись від поцілунку, Руся запитала:

-Боїшся, що Ксюха дізнається? Не бійся. А якщо і взнає - це не смертельно. На мені одружишся, - весело засміялася. - Буде чудова з нас пара. І дітки в нас красиві народяться. Ти б цього не хотів?

-Звичайно, хотів би…Але ж ти заміжня? - у тон їй весело нагадав Борька.

-У цивільному шлюбові, - підправила його Печоріна. - Сьогодні живу, а завтра … як карта ляже. Ясно? І кохаю все ж таки я тебе сильно!.. Збулася моя дівоча мрія - покохатися з тобою…

-Он яка ти!

-Яка?

-Коли вже пішла «наліво», то…

-Це в мене тільки з тобою. Ну, й з чоловіком, звичайно. Тобі не сподобалося? Ти й досі не розумієш - я кохаю тебе… Взамін від тебе мені нічого не треба. І ось такі приємні зустрічі навряд чи будуть надалі…Селя ві - таке життя…

Шаригін якось незрозуміло зітхнув:

-Клянуся, сподобалося…Та я не можу тобі зізнатися в такому …коханні, як твоє… І я тебе все ж таки не розумію. Спочатку - твої очі в залі. Потім - неждана поява і - класний секс… Потім - освідчення в коханні… Потім…

-Досить, - припинила той перелік Печоріна. - «Потім» буде потім… До речі, я не сама від себе…Хоча моє кохання до тебе - свята правда. Можливо, воно дещо й перегоріло в мені, але я й зараз тебе дуже й дуже люблю. Повір мені. Хоча й знаю: ми ніколи не будемо разом. Але якщо мені випав шанс все ж таки покохатися з тобою саме тут, на природі, саме поруч з цими чарівними берізками, вибач за відвертість - я його не упустила. І горда від цього, і щаслива цим! Що тобі ще від мене потрібно?

-Кохання, - тихо відповів Шаригін.

Руся знову торкнулася вустами, тепер уже до його щоки і також прошепотіла:

-Наше кохання вже знято.

-Не розумію.

-Обернися.

Шаригін оглянувся і помітив, як від куща верболозу, який ріс неподалік, до озера швидко побігли дві постаті.

-Рибалки? Це що, передача «Прихована камера»?»

-Дорогесенький, - донісся до нього її голос. - Я тут з тобою не тільки заради забави і кохання, а й…

-При чому тут забава? Кохання?

-Завтра взнаєш. А тепер - пока! – вона міцно поцілувала у вже припухлі хлоп’ячі губи. - Не проводжай мене. Це досить небезпечно. У першу чергу, для тебе…

І зникла, наче розтала у млі.

...Ніч - зоряна і ясна. Високі зорі висвічували не тільки небо, а й піщаник. На ньому він уже стояв один. І вірив, а, може, вже й не вірив, що поруч нього була вона: спочатку - незнайомка, потім - бажана, і врешті-решт - зцілована і не тільки - білявка…

Йому здавалося, що зорі висвічують і його серце та душу - напоказ. А в голові - парадоксальна думка: люди в своїх серцях та душах будують зоряні шляхи. Тоді ж чому вони не віднаходять такі ж дороги в душах та серцях інших людей? Чо-му? Не хочуть, чи не вміють, а, може, не прагнуть до цього? І підсумував: «Зорі у вічності не стають вічними всередині нас…».

Далі буде.


Notice: Undefined offset: 1 in /home/ivanzhyt/domains/ivanzhytnyk.com/public_html/libraries/quix/app/drivers/joomla/template.php on line 191

Останні новини


Notice: Undefined offset: 1 in /home/ivanzhyt/domains/ivanzhytnyk.com/public_html/libraries/quix/app/drivers/joomla/template.php on line 191

Інформація про нас

Безсумнівно, кожен з читачів хоче побачити, а головне – прочитати свіжі цікаві новини. Адже вони інформують про останні події в світі, Україні, Сумщині. Новини України збагачують читачів свіжою інформацією про все те, що відбувається в нашій державі. Свіжі новини Сумщини на БІЖ – це, в першу чергу, новини сьогоднішнього дня. А ще на БІЖ публікуються дуже свіжі новини спорту, культури, економіки, освіти, медицини і т.д., і т.п. Світові оперативні новини теж чекають на своїх читачів. Щодня оновлені новини, які стосуються нашого буття і життя, можна читати тільки на нашому порталі. Словом, тільки БІЖ несе правдиву інформацію читачам про все, що кожну годину і щоднину відбувається в світі, Україні та Сумщині. І все це, звичайно, оперативно, цікаво, своєчасно.