Інтернет-портал БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) на своїх сторінках уже друкував чудові вірші Каріни Карпічко, одинадцятикласниці Тернівської ЗОШ, які подобаються читачам.
Саме читачі й звернулися до БіЖ з проханням надрукувати вірші Каріни.
Виконуємо їх прохання й подаємо нову прекрасну поезію юної поетеси з Тернів, що в Недригайлівському районі…
.........
Він пише книгу – я її читаю,
У нас є спільне, а водночас – ні.
Я друзів паперових також маю,
І він дарує часто їх мені...
Ви вже не раз, мабуть, себе питали:
«Хто ж то є «він» у віршиках її?».
Це той, кого так довго я чекала,
І очі в нього справді голубі.
Ми разом сперечаємось і дружим,
І розмовляєм разом уві сні.
Так рідко бачимось, але не тужим,
Бо знаєм, що настануть кращі дні.
Побачимо яскраві краєвиди,
Відтворимо на наше полотно,
І будемо щасливо, гарно жити,
А не сидіти й виглядати у вікно...
.........
Не так вже і погано в нашім світі,
не вистачає, звісно, доброти,
Та жити можна. У вишневім цвіті
проблиснули палаючі мости.
Палають від зізнання юні лиця,
а поруч десь співає соловей,
А зліва є глибокая криниця,
в якій прозорість радує людей.
Що ще для щастя треба – я не знаю.
Все решта купу створює проблем,
а я іще надію в серці маю…
Вона й доповнює омріяний тандем.
Так смішно... все життя в погоні
за тим непотребом, за тим сміттям…
Все біжимо, як дикі коні,
а час біжить ще швидше, ти затям!
Прошу, лови момент, впивайся ним,
не віддавай нікому свого щастя.
І що б там не було, хоч сніг, хоч дим –
живи, і не зважай на чужі пасті…
Каріна Карпічко.
На світлині: берег неподалік річки Терн, що у смт Терни.
Фото Івана Житника.