Храми нищили колись …
Тепер у місті Буринь йде до завершення зведення нового Храму…
____
Це – не цвинтар церков.
Це – пам'ять людська.
Шана й любов –
глибинна ріка.
Народ не сміявся,
а плакав, ридав.
Дзвін гучно падав,
і «не вставав»…
Хрест розлітався
на друзки, мов лід…
Світ ужахався.
І плакав мій дід.
Староста храму
був – і нема.
Серце у ранах.
Біль і пітьма.
Плакали люди…
Хто б там сміявся!?
Тільки іуда
В церкві «кривлявся».
…Падали храми
в спекотній імлі.
Вмивались сльозами
хрести на землі.
Та вірити треба.
Навіщо слова?
Зірочки в небі,
то – пам'ять жива…
Іван Житник.
м. Буринь.
Світлина, зроблена автором 03 серпня 2018 року.