Щорічно у другу неділю липня в Україні відзначається професійне свято працівників рибного господарства - День рибалки.
Нинішнього року дата свята припала на сьогодні, на 8 липня…
Зі святом!
-
Йдемо?
-
Підемо.
-
Беремо?
-
Скільки?
-
Дві…
-
Може, три?
- Три…
… Сонечко ховалось у сутінки. Денис Кроковець і Артем Чубрина дбайливо готувалися до нічної рибалки.
У березі, майже поруч річки, співали пташки. Десь там стукотів і дятел.
В обох на душах було радісно й приємно: адже нічна рибалка – це не тільки задоволення, а й свіже повітря, і світлі зорі над головами…
Денис відірвав погляд від тих місць, де зібралися порибалити (а вони всього десь за кілометр від домівок), промовив:
-
А мо’, чотири?
- Аге ж… Давай чотири… все ж таки на дві доби підемо… потрібно, щоб вистачило…
Чубрина узяв до рук ще одну пляшку горілки, і дбайливо поклав до рюкзака.
- Ну от, тепер, здається, нічого не забули, - промовив.
Сонце вже майже докочувалося до обрію, коли друзі-сусіди дійшли до річки. Тут у них вже заздалегідь була «підгодована» місцина. Кілька днів тому вони неподалік берега у воду засипали макухи.
Вода парувала, бо прогрілась під денним сонцем, хлюпалася об береги. І наче їй у ритм підспівували пташки, які раз по раз пролітали над вербником.
Денис та Артем відразу вирішили підвечеряти. А потім уже й порибалити.
-
Пропустимо по єдиній, - запропонував Кроковець, - щоб рибка веселіше ловилася.
- Авжеж, - погодився Артем. - Давай тільки вудки закинемо… Може, доки їстимемо, щось і клюне.
Прилаштували кожен по дві вудки на березі, глянули на поплавки, і присіли до зарання розстеленої скатертини, де вже були і їжа, і питво.
Випили по першій, другій, третій…
Денис вже й на запашну траву приліг, коли до нього, мов з марева донісся сплеск води.
«Мабуть, короп…», - ще встиг подумати, бо в голові вже добряче «замакітрилося»…
Знайшов у собі якісь «приховані резерви», ледве встав, і похитуючись, дістався води…
З неї щось виглядало (саме місяць посвітив), і Денис просунувши руку у воду, намацав щось мокре.
«Щось мокре» засопіло, забелькотіло, а потім і засичало.
-
Щ -ука… - ледь видавив із себе.
-
Гель.. гель… - донеслося до нього.
-
Фо-рель? Звідки в рі-ч-ці фо-ре-ль?
-
Гу…га… - знову донеслося з води.
- Бє-лу-га? Її тут- ні-ко-ли … не бул-о-о…
Денис тепер уже щупав щось дуже слизьке.
- Ма-бу-ть, та-ки .. бєл-лу-га, - промовив сам до себе.
Щосили потяг на себе, і впав на траву. І витяг він … Артема.
Надворі вже світало. І сонячні покотьола з’являдися крайнеба.
-
Ги-ги… - видушив із себе Денис. - А де ж… бє-лу-га?
-
Та-а-м… - невизначено кудись махнув рукою Артем.
-
А ти чо’ плавав, мов ри-ба?
-
Вуд-ки хо-тів забра-ти..
-
І шо? Заб-рав-в?
-
Ні-ні…
-
Чо-му-у? - «хікнув» Денис.
-
По-пли- в- ли…
-
А риба-а?
- На вуд-ках … ката-ється…
Іван Житник.
Світлина автора.