Ось так і ми,
як ті листочки,
збиваєм вранці
ще росу…
І у гаю,
і у садочку
не помічаєм
вже красу...
У душах наших
тепер пусто…
Щодня ми бачимо
ВІЙНУ…
Листочки
падають
не густо…
Не дочекаються
ВЕСНУ…
Ось так і ЛЮДИ
наодинці…
Вже босоніж
зайшли в траву…
Сумують тихо –
поодинці…
Але чекають
на ВЕСНУ…
…А лист кружля,
мов сиротина…
І зникне тихо
у пітьмі…
Звичайно, лист
не є ЛЮДИНА,
що топче ряст
ще по землі…
ІВАН ЖИТНИК.
22.09.2026 р.
