Дощ у душу смуток гонить,
і поселя у ній печаль.
А вітер хмари не розгонить –
на жаль…
Тривожить серце ненароком –
і віддаляє світлу даль…
І все сумніше з кожним роком –
на жаль…
Здається, що ВІЙНА без строку –
і все міцнішає печаль…
І з кожним днем, і кожним роком –
на жаль…
Та вірить хочеться звичайно –
ВІЙНА закінчиться у мить…
І стане на ДУШІ вже гарно –
І ТРЕБА ЖИТИ!
І БУДЕМ ЖИТЬ!
ІВАН ЖИТНИК.
12.07.2026 р.
