БАЙКА
Приснився ПІВНЮ сон цікавий,
Що він злетів неначе ґава…
Навчився високо літать,
Й курей хотів з собою взять…
Але злетіть ніхто не вмів,
А, може, просто й не хотів…
А повзать – повзать всі уміли,
Через це і не злетіли…
…ОРЕЛ зустрівся ненароком,
І клюнув ПІВНЯ в жирну щоку…
Від ляку ПІВЕНЬ відкрив рот,
Він нікудишній є пілот…
І шугонув, мов вертоліт,
І на землі скінчив політ…
…Він облизався, отряхнувся,
Відразу в курнику …й проснувся…
А так як в сні усе кричав,
Курей до жахів налякав…
І ті тремтіли, мов листки,
Ловили дзьобом дрижаки.
А ПІВЕНЬ зверхньо: «ОРЕЛ – це я!
І в мене тактика своя…
Нікого в світі не боюсь,
Ні перед ким не поклонюсь…»
…Аж раптом виріс тут ОРЕЛ,
Відразу каже: «Ти – Козел!
Не станеш ти ніяк Орлом,
Бо дружиш ти з брехнею й злом…
Усім ти брешеш, ще й хапуга,
Який не має в житті друга…
Усіх і завжди продає,
Чуже хапає за своє…
У нас, в ОРЛІВ, закон такий,
Якщо хапає – його бий…»
І стусонув він ПІВНЯ так –
Скотився той аж у рівчак.
Сховавсь від ляку неборак,
Ховатись він уже мастак…
PS: Мораль у байці оцій є.
Не стане ПІВЕНЬ вже ОРЛОМ…
Бо кожному в житті своє –
Хоч уві сні, хоч поза сном…
ІВАН ЖИТНИК.
16.05.2026 р.
