Нині ми близькі до смерті –
бо не знаєм де рвоне…
Нерви вже достатньо стерті –
куди ж знову гатоне?
Залунають страшні крики
і про біль, і про біду…
Стовп вогню – вулкан великий
спопеля все у саду.
Мов сірник горять хатини –
і пала усе село…
І таке щодня, щоднини…
А недавно ж все цвіло…
І дзвенів тут сміх дитячий –
підростав маленький син…
Тепер плаче пес бродячий –
він залишився один.
Доки буде таке, люди?
Ворог зовсім очманів…
Сльози, смерть і жах повсюди –
І страждання матерів…
Проте ворог нехай знає:
ВІН ПРОГРАЄ ЦЮ ВІЙНУ!
Наш народ його здолає!
У нас славні ЗСУ!
І рашисти мають знати –
їм не вдасться нас скорить!
УКРАЇНУ НЕ ЗДОЛАТИ!
УКРАЇНЦЯМ ВІЧНО ЖИТЬ!
ІВАН ЖИТНИК.
07.05.2026 р.
