ВІРЮ: не бути ВКРАЇНІ сумною…
Не бути в журбі також їй…
Ми справимось разом з чужою ордою…
І будем щасливі в державі своїй…
Ми виборем МИР і ВОЛЮ, й СВОБОДУ!
Нікому вже нас не скорить.
Немає у світі такого народу,
Що може ЖАХІТТЯ таке ось прожить…
А ми живемо – ЧОТИРИ ВЖЕ РОКИ!
І смерть тут чатує – чатує щодня…
Не має ВІЙНА ця жахливая строки,
Загинуло знову маленьке дитя…
Ракети і дрони – мов скаженілі
Дорослих вбивають, а з ними й дітей…
І матері плачуть ураз посивілі…
О БОЖЕ! СКІЛЬКИ Ж ЩЕ БУДЕ ЖАХЛИВИХ СМЕРТЕЙ!
…Та ВІРЮ: не бути ВКРАЇНІ сумною…
Не бути в журбі також їй…
Ми справимось разом з чужою ордою…
І будем щасливі в УКРАЇНІ своїй…
ІВАН ЖИТНИК.
22.02.2026 р.
