Цього вірша я написав 22 січня 2024 року, у ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ, і рівно за місяць до початку нападу рф на нашу ДЕРЖАВУ...
ПЕКЕЛЬНИЙ СВІТ...
Ми – люди… Нас в життя пустили…
І після нас залишаться сади, ліси?
Нічого ми не візьмемо в могили,
Й крихітки ми не візьмемо краси…
Й копійки ми не візьмемо з собою…
Й багатства теж не візьмемо туди…
І піде все те за водою…
І не повернеться сюди.
…І пахне вітер вже війною…
І плаче пташечка в саду
І просвистить снаряд пітьмою…
Й накриє пташку молоду…
І забере життя назавжди…
І що почуєм у отвіт?
«Смертельні війни були завше…»
Й дурів постійно білий світ.
Літали «дурами» патрони,
Безжально жалили серця…
Тепер літатимуть ще й дрони,
І буде все це без кінця…
Сьогодні світ утратив розум,
Звихнувся, збивсь на манівці…
І не хвилює уже сором
Ні на початку, ні в кінці.
Ракет вже більше, аніж їжі…
Летіти будуть вона теж…
І кров пролляється іще свіжа,
І тут не буде уже меж…
Є час короткий – зупинитись…
І не гнівити БОГА всім…
І треба всім за мир молитись,
І захищати РІДНИЙ ДІМ…
ІВАН ЖИТНИК.
