СУМСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ, СУМСЬКА ОЛАСНА РАДА, КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «СУМСЬКА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА»
«Календар знаменних і пам’ятних дат Сумщини» є традиційним виданням бібліотеки, початок якому покладено у 60-х роках XX століття.
Видання містить хронологічний перелік основних знаменних і пам’ятних дат Сумської області на 2026 рік.
До окремих дат, позначених зірочками, пропонуються авторські статті, написані дляцього випуску знаними та поважними науковцями, письменниками, краєзнавцями, журналістами: О. В. Федько, А. П. Гриценком, І. О. Житником, П. М. Кислицею, А. В. Луговським, І. Т. Павленко, А. І. Подвезько. У виданні вміщено також републікацію статті краєзнавця та журналіста І. Е. Лисого.
Календар знаменних і пам’ятних дат Сумщини на 2026 рік» стане у пригоді працівникам бібліотек, клубів, музеїв, засобів масової інформації, екскурсоводам, викладачам, громадським діячам, краєзнавцям області у плануванні краєзнавчої роботи на наступний рік і відзначенні ювілейних дат нашого краю.
ІВАН ЖИТНИК: «Я не співаю пісень, але пишу слова до пісень, які співають артисти...»
Дитинство
Народився я 18 червня 1956 року у червневе надвечір’я, наступного після Зеленої Неділі у селищі Терни. А ще в суботу мама, Житник Катерина Олександрівна, сапувала на городі (бо ж на Трійцю свято триває три дні і не можна працювати).
Татусь, Житник Олександр Терентійович, радів цій події, бо в родині вже була на два роки старшенька – донечка Ніна.
А через чотири роки дружня родина поповниться ще однією донечкою – Галею.
Батьки працювали в тодішньому місцевому колгоспі, а нас в основному виховувала бабуся Василина.
Ми підростали, ходили до Тернівської 8-річної школи, допомагали бабусі в домашньому господарстві, вчили уроки, а у вільний час – відпочивали.
Літній відпочинок у нас проходив на річці Терн, яка несла свої води якраз повз наші береги і впадала в річку Сула.
Ми в ній купалися, на лузі, коли приходила черга, пасли корів.
А ще на лузі – грали в футбол.
У нього грали й старші хлопці, і найменші.
Спочатку серед найменших був і я... Ми грали на футбольному полі, на якому проводила свої матчі в чемпіонаті області селищна футбольна команда.
І за те, що ми грали тут, ми й доглядали за полем, щоб на ньому не паслася худоба, доставали глей в основному з річки, і наводили лінії на зеленому газоні.
І коли в 1980 році Тернівська команда стала чемпіоном обласного ДСТ «Колос», значну більшість у ній складали ми – хлопці з Великоднівки та найближчих до неї вулиць.
У Тернівській восьмирічній школі я вчився з 1963 по 1971 рік, а в 1971–1973 роках навчався в Тернівській середній школі.
Починаючи з 6 класу на літніх канікулах разом з однолітками працював у колгоспі – по наряду, верхом на коні пас колгоспних коней та корів, а в старших класах – трудився на жнивах, помічником у татуся-комбайнера...
Юність
Після закінчення Тернівської середньої школи я вступив до Сумського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет, але вчився недовго. Можливо, мені треба було вступати на філологічний факультет. Бо «ікси» й «ігреки» мені досить швидко набридли, і я вступив на зооінженерний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту, який успішно закінчив у 1979 році. Трудовий шлях
Після навчання спочатку працював зооінженером у тернівському колгоспі, а в січні 1980 року мене запросили до редакції Недригайлівської районної газети «Світло Жовтня» (нині «Голос Посулля»). Тут я працював завідувачем відділу сільського господарства та відповідальним секретарем редакції.
У 1987 році переміг у обласному конкурсі-відборі, мене було направлено на стаціонарне навчання до Київської ВПШ. Там успішно здав екзамени, і був зарахований слухачем відділення журналістики.
Рік навчався на стаціонарі, потім мене направили працювати редактором Буринської районної газети «Прапор Леніна». Через деякий час я її перейменував у «Рідний край».
Працював редактором газети «Рідний край» м. Буринь (1989–1994), власним кореспондентом обласної газети «Сумщина» (1994–2000), начальником Буринського районного вузла зв’язку (2000–2001), головним спеціалістом виконавчого апарату Буринської районної ради (2002–2005), начальником відділу культури й туризму Буринської районної державної адміністрації (2005–2007), заступником директора зі зв’язків із громадськістю ТОВ «Маркетинг – центр LTD» м. Суми (2009), завідувачем відділу газети «Путивльські відомості» (2013–2014). Займався підприємницькою діяльністю. Нині веду інтернет-портал «БУТТЯ і ЖИТТЯ».
Творче життя
Автор книг: «Бистрина» у співавторстві з Віктором Осадчим (1993), «Чорні павуки» (1997), «Біль» (1998), «Серцебиття» у співавторстві з Наталею Брек (2002), «Задзеркалля» (2010), «Задзеркалля - 2» (2012), «Життя в оренду» (2014), «Запах скошених трав» (2019).
Автор та упорядник літературно-публіцистичних альманахів «Елегія» (2004) та «Елегія – 2» (2014).
Друкувався в колективних альманахах: «Голодомор на Сумщині. 1932–1933» (1993), «Слобожанщина» (1999), «Буринь – 2002» (2002); збірниках: «Через віки та епохи: нариси з історії смт Терни» (автор і упорядник А. Лісний, 2005), «Україна – 1933. Кулінарна книга. Пам’ять людська» (автор і упорядник М. Бондаренко, 2008), «Пам’ять і доля афганської війни (за ред. І. Пономаренко, 2009), «Духовний світ Буринщини від давнини до сьогодення» (автор і упорядник В. Гагін, 2010), співавтор книги «Історії з «Життя» (2013). Також друкувався в кількох альманахах «Українська хвиля».
Книги «Бистрина», «Біль», «Чорні павуки», «Серцебиття», «Задзеркалля», «Задзеркалля – 2», «Життя в оренду» та «Запах скошених трав» зберігаються в літературних фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ).
Книга «Задзеркалля» експонувалася на виставці в «Залі нових надходжень» разом із книгами І. Багряного «Тигролови», Лесі Українки «Вірші та поеми», Івана Франка «Захар Беркут», П. Прокоповича «Вибрані твори» в Національній парламентській бібліотеці м. Києва.
Вірш, присвячений українським бійцям викарбуваний на плиті Алеї Слави (м. Буринь).
Буринська районна газета «Рідний край» (якій дав особисто таку назву) ввійшла до трійки кращих районних газет із питань висвітлення сучасного життя в Україні (1993).
Член Національної спілки журналістів України з 1983 року.
Провів понад 100 творчих зустрічей із колективами технікумів, коледжів та загальноосвітніх шкіл міст: Суми, Конотоп, Путивль, Буринь, с-ща Недригайлів.
Один із організаторів літературно-мистецького центру «Світлиця» (м. Буринь).
Нагороджений відзнаками за вагомий доробок у розвиток літературного процесу на Сумщині.
У 2019 році визнаний переможцем Сумської обласної літературно-краєзнавчо-мистецької премії у номінації «Художня література і поезія», нагороджений у жовтні 2024 року подякою 58 будинку офіцерів (м. Львів). Присвоєно почесне звання «Людина року Недригайлівщини за 2019 рік» у номінації «Література» за версією газети «Голос Посулля».
Нагороджений Дипломом за популяризацію та збереження кращих зразків літературного надбання Сумщини.
Пісенна творчість
Автор понад 60 текстів до пісень.
Пісня «Місто на Пслі» (композитор Василь Салогубов) звучала у фінальній частині (з відеофільмом про м. Суми) заключного концерту «Таланти твої, Сумщино!» в Національному палаці «Україна» (м. Київ).
Пісня зайняла друге місце на конкурсі «Місто моє» (м. Суми).
Автор текстів пісень (композитор Володимир Прихожай) для співачки Алли Волкової (м. Суми) – лауреата Всеукраїнського конкурсу «Пісня року».
Автор текстів пісень для тріо «Любисток» (м. Конотоп). Один із переможців конкурсу на кращу пісню про м. Конотоп (композитор Герман Соловйов).
Автор текстів пісень для ансамблю «Ярославна» – переможця міжнародних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів (м. Путивль).
Пісні на мої вірші створила композитор з міста Путивль Юлія Новікова, яка видала кілька пісенних збірок.
На мої слова Леонтій Бебешко, Заслужений артист України, в серпні 2024 року написав пісню-гімн про місто Стрий. Пісню виконує Заслужений артист України Ростислав Кушина.
Пісня «БОЖЕ УКРАЇНЦІВ УБЕРЕЖИ» в 2025 році записана на студії в американському місті ФІЛАДЕЛЬФІЯ (аранжування Олесь Держко).
Деякі вірші та тексти до пісень, які написані останніми роками: «Сльозиться небо», «І жити буде у віках!», «Новорічне звернення до росіян: забирайтеся геть з моєї рідної України!», «Перемогу я стріну на полі», «Із росії в Україну чорний ворон залетів», «Чому ти журишся, сокіл небесний?», «Летіли соколи – летіли...», «Війна і перемога...», «Пекельний світ...», «Перемога», «Пташечка маленька принесла цю вість...».
Спортивне життя
З самого дитинства займався настільним тенісом та футболом. Визнаний кращим воротарем Тернів за всю історію селища. Усього за своє спортивне життя зіграв 652 матчі...
Заключний матч з футболу провів у віці 57 років у місті Шостка – на турнірі, присвяченому Дню хіміка.
А свій прощальний тенісний турнір зіграв у 58 років. Ставав переможцем міжнародного тенісного турніру, виступаючи за команду з Києва.
Нині на власному інтернет-порталі «БУТТЯ і ЖИТТЯ» друкую чимало матеріалів на різноманітну спортивну тематику.
До слова, я брав інтерв’ю в українських футболістів, серед них – відомі, заслужені гравці київського «Динамо»: Євген Рудаков, Йожеф Сабо, Олег Гончаренко, Віктор Юрковський.
Про власне життєве кредо
Вважаю, що життя повинні супроводжувати три фактори:
–працьовитість
–відданість
–творчість
Без працьовитості не можна відчувати себе незалежним. Тобто, коли людина працює, вона відчуває себе потрібною і для когось, і для чогось.
По-перше, праця приносить задоволення від зробленого (якщо вона «сродна», за словами Г. Сковороди, до душі).
По-друге, праця – це стержень смислу життя. Окрім прибутку та поповнення сімейного бюджету, приносить і відповідний результат. Написав книгу – результат, став чемпіоном у якомусь виді спорту – результат, зробив певну справу – результат... Праця, якщо нею правильно регулювати, у певній мірі – це віддушина. Коли людина творчо, щиро підходить до роботи, вона відганяє навіювання поганих думок, її помисли чисті, спрямовані на гарні справи та вчинки...
Відданість повинна бути тільки справжньою, бо це – не жертвопринесення. Бути відданим, значить, поважати когось і себе. Наприклад, відданість родині (а в більшій мірі своїй, коли людина живе в родині) повинна сприяти її зміцненню та злагоді. Не потрібно возвеличувати себе ні в колективі, ні в повсякденному житті. Треба все життя віддавати служінню дітям, щоб вони врешті-решт зрозуміли, що відданість – це злагода й мир – і в прямому й переносному значенні цього слова. Бути вірним і не зраджувати – ось що повинна запам’ятати кожна людина, прийшовши в цей світ. Відданість – це шлях до віри, зрада – це символ зла...
А творчість без працьовитості та відданості рідним та Батьківщині, на мій погляд, не існує взагалі. Творчість, у широкому розумінні цього слова, – все те, що робить людина протягом свого життя. Це не тільки написання віршів, книг, пісень, картин... Творчість – це щоденна повсякчасна звитяга трударя. Творити – значить жити! Майстер, який, скажімо, зробив стілець, а чи стіл, він – творець. Але не тільки для власних світобачення й потреб. Він творець і для інших. Користь від його «золотих рук» – це користь для багатьох людей, які прагнуть цього. Нехай вони насолоджуються зробленим не тільки майстром, а й самі намагаються щось створити...Там, де є натхнення творити – завжди поряд кохання...
І я задоволений тим, що протягом свого, вже не такого й короткого життя, зумів поєднати в собі працьовитість, відданість і творчість. Це не так уже й просто! Частинку свого серця віддав людям, дещо залишив для себе й родини. Головне, оглядаючись назад, усвідомлюю – досі ще не все відпрацював, можливо, не сповна віддався улюбленій справі, не все створив те, про що мріяв.
Отже, життєвий і творчий час, який мені відводиться Господом, потрібно використати сповна... І я його обов’язково використаю на благо рідні, батьківщини та України-Батьківщини!
Лідія Рижкова, відома українська журналістка, письменниця, поетеса із Сум, яка нині займається ще й Сумським земляцтвом у місті Києві, в соцмережах написала такі слова, які стосуються мене: «Ви давно заслуговуєте і шани народної, і відзнак, і само собою – давно є совістю спільноти літературної України».
За ці слова я дуже вдячний Лідії Григорівні...
Про родину
Дружина Олександра Вікторівна Житник, разом 45 років. Два дорослих сини – Анатолій та Сергій. Є онук Захарчик та онучка Богданка.
І. О. Житник, письменник, поет, журналіст, член НСЖУ, лауреат Сумської обласної літературно- краєзнавчо-мистецької премії.
Бібліографія
Творчість І. О. Житника
Окремі видання
Чорні павуки : оповідання, новели, вірші / І. О. Житник. – Суми : Козацький вал, 1997. – 96 с.
Біль: поезії, пісні / І. О. Житник. – Суми : Козацький вал, 1998. – 75 с.
Задзеркалля: роман, повісті, новели, оповідання : літ.-худ. вид. / І. О. Житник. – Суми : Мрія-1, 2010. – 320 с.
Задзеркалля-2: роман, новели, оповідання : літ.-худ. вид. / І. О. Житник. – Суми : Ярославна, 2013. – 256 с.
Упорядник
Елегія: альманах: література, мистецтво, краєзнавство / упоряд.: І. О. Житник, В. М. Осадчий. – Суми: Козацький вал, 2004. – 308 с.
Елегія-2: альманах: література, мистецтво, краєзнавство / упоряд. І. О. Житник. – Суми : Еллада S, 2013. – 326 с.
У збірках
Важкі колоски: оповідання / І. Житник //Голодомор на Сумщині 1932–1933: збірник/ упоряд. О. П. Столбін ; Сумська організація СПУ. – Суми : Ред.-вид. відділ облуправління по пресі, 1993. – С. 66–68.
Кохання вогонь: проза, поезії / І. О. Житник // Житник І. О., Осадчий В. М. Бистрина : оповідання, новели, вірші / І. О. Житник, В. М. Осадчий. – Суми : Ред.-вид. відділ обл. упр. По пресі, 1993. – С. 5–54.
У книзі вміщено графічні портрети авторів книги та графічні картини художника, заслуженого діяча мистецтв України М. М. Бондаренка.
Остання тепла сльоза: оповідання / І. Житник // Слобожанщина: альманах літераторів Сумщини: літ.-худ. вид. / упоряд. О. Столбін. – Суми : Мрія-1, 1999. – Вип. 4. – С. 69–74.
Сонет про Буринь / І. Житник // Буринь 2002: до 610-річчя міста : фотоальбом. – Буринь : АДЕФ-Україна, 2002. – С. 95.
Задзеркалля: уривок з роману; Запах скошених трав: оповідання;
Тюльпани для Марини: оповідання / І. Житник // Елегія: література, мистецтво, краєзнавство : альманах / упоряд.: І. О. Житник, В. М. Осадчий. – Суми : Козацький вал, 2004. – С. 30–48. Вміщено біографію автора.
Соняхи. В чистім полі і на роздолі. Душа : вірші ; Життя в оренду : уривок з повісті / І. Житник // Елегія-2: література, мистецтво, краєзнавство : альманах / сост. І. О. Житник. – Суми : Еллада S, 2013. – С. 193–218. Додається коротка біографія автора.
Запах скошених трав: проза / І. Житник // Українська хвиля : літ.-мист. альманах. – 7-ме вид. – Суми : Еллада, 2017. – С. 251–261. Є фото та коротка біографія автора.
Марина і тюльпани: оповідання / І. Житник // Українська хвиля : літ.-мист. альманах. – 8-ме вид. – Суми : Щербина І. П., 2019. – С. 123–128. Вміщено стислий життєпис та фото автора.
Поезії / І. Житник //
Бешкетник з козацьким духом Роман Солоха «Більбо» та його побратими : колективна монографія / автор-упоряд. І. А. Коляда. – Київ : Фаліант, 2024. – 434 с. – (Сер. «Нескорені Українці»).
Книга містить поезії Івана Житника:
«Рідний край, зорею вмитий». – С. 30.
«Запах бузковий й березові віти». – С. 39.
«Ой добрі очі у хлопчини». – С. 66
«Прощавай, брате». – С. 94.
«Україну люблять тихо». – С. 102–103.
«Перша вчителька». – С. 128.
«Там юність, там й кохання». – С. 184.
«Душа поета – від краси...». – С. 230.
«Весна цвіте». – С. 256.
«Більбо». – С. 304.
«Зозуля кувала». – С. 367–368.
«Плакала юна вовчиця». – С. 391–С.392.
«Мамо, мамо, ви не плачте». – С. 394.
«Україні вічно жить!». – С. 401–402.
«Пам’ять». – C. 414.
«І буде суд людський і Божий». – С. 424.
У періодичних виданнях
Крила: уривок з повісті // Світло Жовтня. – 1986. – 15 берез. – С. 3–4.
Квіти на пероні: оповідання // Світло Жовтня. – 1987. – 21 листоп. – С. 3.
Борька – прізвисько кент: оповідання // Рідний край. – 1992. – 18 січ. – С. 3.
Яблука на снігу: новела // Сумщина. – 1992. – 18 січ. – С. 3.
Тепла сльоза: оповідання // Рідний край. – 1992. – 25 квіт. – С. 3.
Несподівана зустріч: новела // Сумщина. – 1998. – 16 трав. – С. 4.
Запах скошених трав: оповідання // Діалог. – 2004. – 11 черв. – С. 4.
Моє село: вірш // Діалог. – 2006. – 7 верес. – С. 4.
Село віджило: вірш // Голос Посулля. – 2021. – 29 січ. – С. 5.
Деякі вірші та тексти до пісень Івана Житника, написані в 2022 та 2023 роках // Голос Посулля. – 2023. – 10 лют. – С. 5.
Про І. О. Житника Відзнаки
Лауреати Сумської обласної літературно-краєзнавчо-мистецької премії отримали дипломи, а кращі земляки – відзнаки обласної ради // Сумська Обласна Рада : вебсайт. – Електрон. дані та прогр. – URL: https://surl.li/qtxjil
У 2019 році премії у галузі «Художня література» удостоєний член Національної спілки журналістів України Іван Житник – за особистий внесок у розвиток художньої літератури.
У періодичних виданнях
Постоєнко Н. Іван Житник: «Я не співаю пісень, але пишу слова до пісень, які співають артисти...» // Голос Посулля. – 2023. – 10 лют. – С. 4–5.
У інтерв’ю з І. Житником обговорені питання поезії, музики та сучасного напрямку української народної творчості.
Панасенко І. У кожному слові – серця биття // Голос Посулля. – 2019. – 29 листоп. – С. 4. Аналізується творчість письменника.
Серед авторів книги «історія з життя» – письменник Іван Житник. Переможець конкурсу // Голос Посулля. – 2013. – 27 квіт. – С. 8.
Задзеркалля нашого життя // Ярмарок. – 2010. – 2 сент. – С. 4. Інформація про нову книгу «Задзеркалля».
Віддзеркалення повсякденної дійсності // Голос Посулля. – 2010. – 16 черв. – С. 4.
З натхненням у душі // Рідний край. – 2006. – 14 черв. – С. 3.
Про творчий доробок письменника.
Іван Житник: «Душа поета – від краси...» // Рідний край. – 1999. – 18 серп. – С. 3. Інтерв’ю з письменником про життєвий та творчий шлях.
Абаровська Ж. Душа поета – від краси // Голос Посулля. – 1998. – 24 лип. – С. 3. Стаття знайомить з творчістю письменника.
