Осінь плаче золота… сипле, сипле листом.
І летять, мов лист літа, сплетені в намисто.
Відлетіли вже лелеки, подались в чужую даль…
Роздяглись стрункі берези, поскидали злато-шаль…
Осінь, осінь золота – не сумуй навмисно…
Бо ж навколо ще краса в золотім намисті…
Чорнобривці не зів’яли, поруч з ними йду…
І ми з милою кохались в золотім саду…
Та хмарина густо сіра синє небо вже лата…
Вмить калина постаріла – плаче осінь золота…
Осінь плаче золота… плаче, плаче листом...
І летять, мов лист, літа – стариться намисто…
Осінь, осінь золота – не сумуй навмисно…
Бо ж навколо ще краса в золотім намисті…
Чорнобривці не зів’яли, поруч з ними йду…
А ми з милою кохались колись у саду…
А тепер рашистські дрони, наче мухи тут…
І від вечора й до рання над садком гудуть…
Осінь плаче золота… сипле, сипле листом.
І летять, мов лист літа, сплетені в намисто…
ІВАН ЖИТНИК.
17.10.2025 р. 19 год. 45 хв.
ТЕРНИ – БУРИНЬ
