Осінь юна, мов дівчина,
проклада собі стежину…
І заквітчує себе –
пливе небо голубе...
Сонце світить й добре гріє,
а від нього бджілка мліє...
Хмарки ще, немов пушини,
притулились до хмарини…
До хмарини, як до неньки, –
та голубить їх рідненьких.
...Осінь юна, мов дівчина…
…І біжить життям стежина.
І біжить вже до зими…
Скоро будем там і ми…
І впаде ураз сніжок
на принишклий моріжок.
І притихне вже війна –
прийде мирною весна.
Вірить будемо у те, –
а навкруг все зацвіте…
ІВАН ЖИТНИК.
23.09.2025 р. 18 год. 30 хв.
БУРИНЬ – ТЕРНИ.
