Я всіх у юність повертаю…
Тоді ще літечко цвіло…
А разом з ВАМИ й пригадаю –
Чудово як тоді було!
Кохання щемно причаїлось…
Душа – натягнута струна…
Навкруг ще дрони не роїлись –
Й далеко десь була війна.
Зірки ми в небі рахували…
«Купались» в скошеній траві…
І почуття у ній ховали –
Були ми юні-молоді!
Дивились в очі, мов в дзеркала…
Від щастя тішились разом…
І ніч навколо нас не спала –
І нас не стомлювала сном!
І не летіли жах-ракети…
І не душив бездушний дим…
Над нами сяяли планети –
І світ здавався нам тісним!
І бігло щастя по росинках…
І заглядало в очі їм…
І спало сонечко в хмаринках –
І гріло їх теплом своїм!
Життя буяло юним цвітом…
І починало свій розбіг…
І так було весною й літом –
Й ніхто подумати не міг!
Ніхто й не думав, що враженьки
Вкраїнців будуть убивать…
І забирать дітей у неньки –
Й додому їх не повертать!
Зупиним все ж ми супостата…
Повернем літечко своє…
І звеселіють наші хати –
МИ – Є! МИ – Є! МИ – Є!
ІВАН ЖИТНИК.
11.07.2025 р. 19 год. 45 хв.
