Іду стежками ТЕРНІВСЬКИМИ,
ген міря даль вітрець баський…
Ти славний долями людськими,
МІЙ КРАЮ РІДНИЙ ТЕРНІВСЬКИЙ…
Пісні звучали величаві,
бо в душах помисли ясні…
Вдихав природи ніжні чари
з дитинства рідної мені…
Куди б не йшов я поміж люди,
які б не кликали краї,
Найближчі в серці моїм будуть –
ТЕРНИ МОЇ, ТЕРНИ МОЇ, ТЕРНИ МОЇ!
Любов тут перша моя сяє…
В ранкових променях роси.
Дзвенить гаями даль русява,
пташині ллються голоси…
Моїм ТЕРНАМ я завжди хочу
бажати радість – не печаль…
Хай річка ТЕРН завжди хлюпоче
і бадьорить всіх тернівчан…
Крізь терни їм зоріло щастя…
Та знову звився дим війни.
І знов ввірвалося нещастя –
колючі терни на ТЕРНИ…
Але мій край міцнішим стане,
і переможе ворогів…
І світлий день в ТЕРНАХ настане,
І ПЕРЕМОЖНИМ буде спів.
Нема, як ти, рідніше краю,
планету хоч переверни…
БІЙЦІВ додому хай вертають
слова ці щирі про ТЕРНИ!
Тебе рашисти дуже били,
але зломити не змогли.
І СЛАВУ й МІЦЬ твої не змили…
Мої ТЕРНИ перемогли!
ІВАН ЖИТНИК.
2.07.2025 р. 12 год. 00 хв.
