Байка
Два старих-старих барани
чужий город рішили поділить…
А там росли – капуста, морква, баклажани…
А ще й криниця, з якої воду можна пить.
Бебекають обоє і рішають –
кому і що дістанеться за мить…
Копита дружно потирають.
А від одного з них – іще й смердить…
У іншого є «чолка» між вухами,
яка спадає прямо аж на ніс
(вже посивіла із роками).
А той, молодший, так і не підріс.
З дитинства «шкет» – таким й зостався,
але лякливий він завжди…
Ще у дитинстві налякався –
ніхто не дав йому води.
…Стоять уже перед городом –
ділити хочуть за межу…
Один «бебека»: «Я з народом!
Я кожну травку бережу!»
А інший теж щось «пробебекав»,
копитом став вже на город…
А потім, мабуть, покумекав,
й «бебекнув» знов: «Я за народ!»
…Аж тут хазяїн вийшов з хати,
Й побачив цих обох «ворюг»…
І батогом став проганяти
цих баранів, цих – волоцюг!
Лупив обох, обох – гамселив!
Наставив кожному «лящі»…
Обох він ледве не підстрелив –
сховались з ляку у кущі…
PS: Мораль у байки така тут:
Не лізь в чуже – «парла» дадуть!
ЗЕМЛЯ РОДЮЧА, ЗВІСНО Ж, НАМ!
А НЕ СТАРЕЗНИМ БАРАНАМ!
ІВАН ЖИТНИК.
11.04.2025 р. 23 год. 30 хв.
БУРИНЬ-ТЕРНИ.