Кульгав старенький вже дідусь: «Мо’, доберусь… Мо’, доберусь…»
Ледь пересувалася бабуся: «Устигну я… я доберуся…»
З малятком мама на руках: «Тут недалеко… здолаю шлях…»
…Хлопчинка біг до укриття – і ... не добіг: прощай життя…
Ридає ненька біля нього: «За що убили мого малого?
Нікому зла він не зробив… За що же, враже, ти його убив?
Навіщо ви до нас прийшли – навіщо смерть нам принесли…
Але ще діє бумеранг… І страшно стане тоді вам…
За те, що бомбите наш дім – «воздасться всім… воздасться всім…»
За біди ті, що натворили – за діточок, яких убили…»
…Хлопчинка біг до укриття – і ... не добіг: прощай життя…
ІВАН ЖИТНИК.