Цього вірша я почав писати рівно три роки тому – 16 грудня 2013 року. А завершив писати 23 лютого 2014 року. Відтоді відбулося багато трагічних подій як в Україні, так і для Бурині і райому.
Пригадаємо, 21 листопада 2013 року розпочались перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію.
Відтак українці вийшли спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України…
Падав сніг
тихенько й плавно…
Кров стікала по траві…
Помирали хлопці славні
друзі - соколи мої…
Не горюйте, мам, не треба…
І не крає серце хай…
Я вернусь колись із неба…
Повернусь у рідний край…
Мамо…мамо…відлітаю
я в далекії краї…
Я не знаю, ще не знаю
янголочки де мої…
Мамо, мамо, Ви не плачте…
Не журіться по мені…
Там зі мною рядом – браття
в небесах, а не в труні…
Ой, мамо, мамо,
не ридайте -
Не страдайте по мені….
Нехай музики грають славно…
Я поруч з Вами -
не в пітьмі…
…Я піднявся вже на небо
(з янголям не розминувсь)…
Ви не плачте, мам, не треба…
... я в Україну ще вернусь…
Іван Житник.
м. Буринь.