У цьому є переконуюся щодня…
Роками взимку ми виставляємо саморобну годівничку для птахів.
Стоїть вона на підвіконні і в ці холодні й морозні, сніжні дні.
І дуже цікаво спостерігати за пташками.
Спочатку вони неподалік гуртуються, щоб «атакувати» годівницю.
Але вміст в ній «розвідують» кілька пташок – всі вони синички.
І коли пересвідчуються, що корму ще немає – розлітаються в різні сторони.
Проте розлітаються не всі – кілька або ж одна з синичок чатують на дереві неподалік.
І коли в годівничці появляється корм – одна з пташок підлітає до неї.
Однак вона не накидається на їжу, а схопивши один із малесеньких шматочків хліба, кудись відлітає…
І через якусь мить на дереві вже кубляться до десяти синичок, мабуть, їм подруга передала, що вже прийшов час їсти.
Проте вони не кидаються всі до годівниці, а підлітають до неї по черзі…
І кожна пташинка, взявши відповідний малесенький шматочок, відлітає.
І так триває доти, доки годівниця повністю пустіє…
Інколи синички дзьобом стукають у вікно, наче вітаються. А мо', й дякують...
Поївши, вони знову розлітаються.
Дивує те, як вони розумно й толерантно ведуть себе – не зштовхуються, не клюють одна одну, і знають хто й за ким у черзі.
Словом, пора б людям повчитися жити в цих розумних пташечок – синичок…
ІВАН ЖИТНИК.
16.02.2025 р. 17 год. 00 хв.
м.БУРИНЬ.