Вічним ніщо не буває?
Плаче і стогне маля.
Дехто, на жаль, забуває,
Звідки взялася земля.
Сумно і довго гадаю,
Серце, болиш ти чому?
З жахом таке відкриваю:
Йдемо повільно … в пітьму?
Потім, хоча й не спокійно
Думаю думу таку:
Для того, щоб жити надійно,
Треба спинити війну.
Мир, щоб прийшов вже у хати.
Війна, щоб пішла у пітьму…
Щоби всміхнулася мати:
«Нарешті дітей обійму…»
Висновок треба зробити,
Щоб не було більш біди…
Ворога треба спинити,
Щоб не прийшов більш сюди…
Щоб не приніс більше горя,
Рідній державі моїй!
Буде у нас добра доля
У вічній ВКРАЇНІ своїй!
ІВАН ЖИТНИК.
9. 02. 2025 р. 9 год. 15 хв.
БУРИНЬ – ТЕРНИ.
ІВАН ЖИТНИК: «Ніщо не буває вічним… Стан абсолютного щастя й спокою минає… Адже завжди є до чого прагнути… З кожною хвилиною людина все більше пізнає світ… І в результаті змінюється уявлення про ідеал…»