Життя висить на волосинці…
Плететься срібло поруч скронь.
Та треба ще добить ординців,
Посилить треба ще вогонь.
Відправить в пекло супостатів
Із української землі…
На ній не плакала, щоб мати,
І хліб пашів, щоб на столі.
Лупцюють орків жах-удари.
І Джевеліни орду б’ють.
Працюють точно Байрактари.
Русню до потруху зітруть.
Бо ми – безстрашні українці.
І Україна в нас – одна!
Переможемо чужинців,
І закінчиться війна…
Ми козацького всі роду…
Славно будемо ще жить.
Нам немає переводу…
Вороженьків будем бить!
Будем гнати їх до раші,
Бо прийшли до нас з мечем.
Перемоги будуть наші…
Орки ж змиються дощем.
Ми нарід не одинокий.
У нас друзів – безліміт.
Українцям жити доти,
Доки й житиме ввесь світ!
…Залунають в храмах дзвони,
Коли скінчаться бої.
Усміхнуться всі ІКОНИ,
Й заспівають солов’ї…
ІВАН ЖИТНИК.
17.08.2024 р. – 05.09. 2022 р.
м.БУРИНЬ.