Ти наче літня королева
пройшла
у білому цвітінні…
І стрепенулися
дерева
у мерехтливому
тремтінні…
Пекуче сонце
з тінню
стрілось…
Але не
стало
пасувать…
А ще пекучіше
пригріло…
І тінь
зуміло
заховать…
...А ТИ ішла –
пливла
вірніше…
сказала
тихо:
«Не дивись…»
А я писав
без ручки
вірша…
Й благав
тихенько:
«Повернись…»
Але ти більш
не обернулась…
І КОРОЛЕВОЮ
пройшла…
не зупинилась…
не вернулась…
Й мене з собою
…не взяла…
ІВАН ЖИТНИК.
5.07.2024 р. 18 год. 30 хв.
м. БУРИНЬ.