І шаблі блистіли, і пісні лунали – козаки рідну землю захищали

Масове заселення Слобожанщини в ХVІІ-ХVIII століттях започаткувало утворення козацьких формувань, які боронили нашу землю від нападів турків та татар, польських поневолювачів. В історії України вони посідають чільне місце , адже звитяжно боролися за віру, гідність та звичаї народу. У часи незалежності держави значно збільшилася увага до вивчення цієї славної сторінки у біографії служивих. Колись і в нашому краї блистіли леза шаблів, лунали пісні козаків. Мчали коні, гордо крокували браві хлопці, а вечірньої пори села сповнювалися їх гомоном.

У круговерті подій тих часів певну роль у захисті південних кордонів тодішньої держави відіграли і підрозділи козаків сіл та хуторів Осоївка, Тимофіївка, Марченки, Стрілки та інших невеликих поселень, що підпорядковувалися Сумському козацькому полку, який утворено у 1659 році. Його полковником був призначений Гарасим Кондратьєв.

Відтоді в нашому краї розпочалося облаштування полково-сотенного устрою та козацького самоврядування. Недавні переселенці з Наддніпрянщини, з інших місцевостей на Дикому полі ставали першими у стрій, коли виникла потреба покинути домашні справи, облаштування на новому місці помешкання і взяти до рук зброю та нести сторожову охорону. Така була тоді напруга в нашому регіоні, адже неподалік йшли шляхи на північ, куди ворог намагався пройти для захоплення земель, пограбування тамтешньої території . «Засечные черты» – оборонні лінії Московської держави – мали стати непрохідними для противника.

Служба була не з легких. Щоднини козаки відчували неспокійну обстановку. Лише фізична витривалість, незламність духу та глибока відданість обов’язку не допускали , щоб їх знову поневолили, щоб знову не загарбали їх добро, набуте тяжкою, непосильною працею.

В Осоївці, Тимофіївці, які були більше заселені людьми, також встановлювалися своєрідні порядки, характерні для козацьких формувань. Основу невеликих куренів, що входили спочатку до Краснопільсько-Сироватської , а згодом до Краснопільської сотні, становили так звані реєстрові або виборні козаки. Вони тут осідали, отримували заїмку- їм самовільно дозволялося займати землі, які ще нікому не належали. Пізніше вона закріплялася за ними гетьманськими універсалами.

Таким чином, в Осоївці у 1654 році і опинився козак Осой, а в 1662 році в Тимофіївці – козак Тимофій Загорулько. За розповідями старожилів село Марченки заснував також козак. Їх прізвища, імена прибрали назви майбутніх населених пунктів. Мальовничі місця, родючі грунти привабили і інших служивих. Почали облаштовувати свої житла переселенці на берегах річечки, що непоодалік центру Осоївки. Тепер вона називається Осой.

У Тимофіївці на лівому березі річки Рибиці , де нині Боярки, з’явилися також перші хатки, а в них невгамовні мешканці. Чоловіки поповнювали козацькі підрозділи. Збереглася переписна книга Сумського полку за 1690 рік, в якій вказані склади козацьких сімей, їх родичів, сусідів. Отаманом Тимофіївського куреня був Савин. Козаки, а їх нараховувалося 41 чоловік, мали прізвища, що побутують у різних областях країни і нині. Це – Кияниця, Шульга, Кравець, Пугаченко, Пасічник, Мамій. Вони, напевне, прибули до нас із західних регіонів. Немало прізвищ російського походження – Андрєєв, Антонов, Зенцов, Лесков та інші. Є прізвища, які поширені були або і нині побутують в Осоївці та Марченках- Колесник,Храпко, Павлов, Нестеренко та інші.

За переписом 1732 року, який також зберігся, у курені села Тимофіївка було тільки 20 козаків. Можна припустити, що ними на той час стали вже молоді вихідці з колищніх переселенців. Так, отримали зброю син Храпкова- Григорій, Гурновича -Микола, Солов’я -Андрій, Бордака-Матвій, Бондаря – Омелян, Мерненка -Василь, Наконечного – Степан, Денисенка – Петро, сини, напевне, братів Федоренків,- Гаврило і Пилип тощо. З куреня за 1690 рік у цьому переписі фігурують лише окремі прізвища.

Склад козаків за 1744 рік також в основному інший, але для нас цікавий тим, що ними були чоловіки, які стали предками багатьох наших нинішніх земляків. Вони зі своїми сім’ями поселялися у нас на постійне місце проживання, звісно, діти продовжували їх справу.

Так, в Осоївському курені служили Мащенко, Заїка, Заїченко Сергієнко, Глоба, Глобин, Змисля, Панченко, Боярка, Потютько, Погрібний, Лизогуб, Лизогубов, Ігнатушенко. Подібне і по куреню села Тимофіївка. У ньому перебували Лисенко, Доротенко, Євченко, Левченков, Загоруйко, Денисенко, Наконечний, Білодід, Близнюк та інші. Окремі прізвища зазнали асиміляційних перетворень і тепер мають інше звучання, наприклад , не Потютько, а Патютько, не Ігнатушенко, а Ігнатуша не Доротенко, а Дородько. Можливо, були різні переписники: одних фіксували як Глоба, а інших як Глобин, одних Лизогуб, інших Лизогубов, одних як Заїка, інших як Заїченко. Прізвище Боярка, нині Боярко, вірогідно отримав житель урочища Боярки, де поселився перший житель села Тимофіївка.

Деякі козаки з сусідніх тоді сіл Краснопілля, Верхня Сироватка, Самотоївка через сімейні обставини, насамперед одруження, перебиралися на службу до Осоївки, Тимофіївки або інших сіл чи хуторків і ставали членами нових куренів. Серед них Карпенко, Радченко, Ігнатуша, Морозенко тощо. Чоловіки, які не входили до складу козацтва, ставали підпомічниками служивих. Вони зобов’язані були їх утримувати, виділяти кошти на придбання коней, сідел, зброї, а під час виконання земляками військових завдань – і провіанту. Для боїв слугували піки або шаблі, а також рушниці.

Кожен козак носив із собою один або два пістолі. Їх також придбавали за зібрані кошти. Ті, хто не мав допоміжних господарств, замість внесків, працював на обійстях козаків, їх називали підсусідками. Потреба у таких людях була, адже коли ті перебували в наряді, то не мали права відлучатися додому, адже з ними постійно проводили заняття з військової підготовки, насамперед володінням зброєю, умінням виявляти замаскованого ворога. Домашнім таких козаків і допомагали сельчани.

Нерідко у сім’ях козаків проживали їх брати, сестри, племінники, інші родичі. І їх потрібно було утримувати. Вони і самі дбали про своє благополуччя: господарювали на землі, заготовляли дрова, в лісах збирали ягоди , гриби, в ставках ловили рибу, тож були підмогою у вирішенні різних господарських питань, не відволікали від служби глав родин.

На перших порах одяг козаків майже нічим не відрізнявся від одягу місцевого населення. Згодом їм придбавали уніформу, а на це потрібні були також кошти. Це, звісно, була справа підпомічників. Так, у Тимофіївці їх проживало більше 50 чоловік.

Вони мали прізвища Комендант, Бондар, Терещенко, Шубін, Шевченко, Загоруйко та інші. Якщо у козаків було 7 дворів і 39 хат і там проживало у 1732 році 74 чоловік, то підпомічники утримували 38 дворів і 60 хат. Членів сімей нараховувалося 175 душ. Непоодалік Тимофіївки знаходилася Слобідка. Цей хуторок належав сотнику Петрову. У нього також були піддані, які проживали у 5 хатах, мали 10 дворів. Членів сімей підданих нараховувалося 17 душ, але піддані на сотника працювали лише 2 дні на тиждень. Піддані були і у підпрапорних Подольського, Іванова , Кондратьєва, сотника Романова, а також у місцевого священника Петрова.

Оскільки в селі мешкав піп , то можна припустити, що перший храм з’явився відразу як тут поселилися козаки. Він був дерев’яний, служили у ньому не довго, згодом збудували кам’яну церкву, яку освятили у 1797 році. Храм в Осоївці звели також з ініціативи козаків. Спочатку у лісі біля села Марченки виготували зруб , потім перевезли його до села. Церква діяла не довго, бо згодом збудували кам’яну споруду. У часи боротьби з релігією за радянських часів ці церкви зруйнували.

Козацькі підрозділи постійно здійснювали посилені дозорні дії. Для цього на підвищених місцях на околицях сіл будували спостережні пости . У разі небезпеки біля них підпалювали вогнища, цим самим попереджували сусідів про необхідність приготуватися до сутичок з противником. Це особливо стосувалося ближніх Сум, Краснопілля, Миропілля.

Саме там ворог прагнув здійснювати свої хижацькі дії. Інколи татари, не здолавши опір захисників укріплених фортець, грабували навколишні села. Козаки завжди намагалися подати допомогу жителям міст, сіл, йшли у бій з противником, відбивали захоплених людей. Для оперативних маневрових дій, вони використовували коней. Ще довго в селах виднілися місця, де розташовувалися конюшні

Козаки Сумського полку брали участь у будівництві Української лінії захисту, яка б зупиняла набіги кримських татар. Для цих робіт старшини Краснопільської сотні залучали служивих з сіл і ті нерідко відлучалися на тривалий час від дому. Наші земляки були майстровитими, дбали про високу якість робіт.

Певна кількість козаків вливалася до основного складу Сумського полку і вирушала у воєнні походи. Тимофіїівські і Осоївські курені, інші підрозділи були на фронтах російсько-турецького , кримського, польського, кавказького та інших конфліктів. Вони подавали зразки самовідданої служби, перебували на вістрі атак, мужньо виконували накази командирів.

Влада час від часу заохочувала умілі дії полків Слобожанщини. Козакам надавалися різні пільги: вони торгували , не сплачуючи податків, тримали шинки, млини. За зразкову службу Сумський полк отримав жалувану грамоту. Однак російський уряд не завжди підтримував козаків, бо вони були вільні у своїх діях, вчинках, несли дух шляхетності, патріотизму, справедливості, свободи. Це не сприймалося чиновниками і вони поступово знищували козацьке самоврядування, прагнули перевести вояків у регулярні полки діючої армії. Тому здійснювався наступ на їхні пільги, щоб родини не мали додаткових резервів для проживання, а отже обирали нове місце служби.

Під час походів козаки майже не мали відпочинку, вони не завжди відновлювали свою боєздатність. З 1747 року козакам, підпомічникам заборонено переходити з полку в полк, переїжджати в іншу місцевість. У 1753 році скасували навіть дозвіл на вільне викурювання горілки. Таке рішення викликало спротив у козаків Осоївського куреня, які, щоб поліпшити свій матеріальний стан, реалізовували до місцевого кабака алкогольні напої власного виготовлення.

Обмежили також строки служби, а відтак чимало молодих людей стали відставниками, тому повинні були розпочинати нову справу, щоб отримати заробіток. У 1755 році в Осоївці служило вже лише 19 козаків, а в Тимофіївці ще менше – 11. Та лицарі козацьких звершень не втрачали своєї гідності, не корилися несправедливим діям російської армії. Виснажливі переходи, нерідко невиправдані трагічні наслідки, а потім несення тільки прикордонної служби з охорони Української лінії, невлаштованість вдома негативно впливали на загальний стан поріділих рядів військовиків.

Не було новиною, що свої дії влада постійно спрямовувала на те, щоб козаки поповнювали ряди регулярної царської армії, де їх чекали казарми та плаци, муштра та загарбницькі, несправедливі війни. Така була доля тих, хто втрапив у систему російських деспотичних засад. «…Царська самоволя заїла вольності українські»,- писав відомий громадський діяч М. Драгоманов.

Під час бойових дій козацьким підрозділам вже не довіряли значних операцій, вони залишалися без коней і тому виконували другорядні функції. Це вже було щось схоже на обов’язкове виконання державної повинності, а не як використання досвіду цих українських формувань.

Тож починали занепадати козацькі курені, сотні. Не забарився і маніфест російської імператриці Катерини II , яка у 1765 році ліквідувала слобідські полки та полково-сотенний устрій і створила на їх основі гусарські формування. Козаки Осоївки, Тимофіївки та навколишніх сіл невдоволено зустріли цей документ. У зв’язку з «переформуванням» козацької служби містечка і села стали називатися військовими слободами, а їх жителі – військовими обивателями.

Колись вільних людей перетворили на державних селян і кріпаків, нерідко без землі, без засобів на існування, бо служиві з козацької верхівки позагарбували все навколо. У військовій слободі Осоївка в 1779 році мешкало 415 військових обивателів, а в Тимофіївці- 415. Хто з них оформив раніше право на володіння землею, тепер сплачував солідний державний оброчний податок.

Козацькі підрозділи замінили гусарськими. Їх не завжди підтримувало населення, а особливо після того, як до Тимофіївки для квартирування у січні 1816 році прибув запасний ескадрон одного з полків. Командир віднайшов вільне приміщення сільської громади, самовільно відбив на вхідних дверях замки і поселив туди вояк, які викинули з кімнат столи, стільці і стали там мешкати.

Козацькі формування слобідського краю у старшого покоління залишили приємні спомини. Вони були справжніми захисниками краю, який став для них рідним. Жителі села Осоївки, з якою через кілька столітть, об’єдналася Тимофіївка, з гордістю вшановують славну сторінку своїх земляків. Нащадки роду козацького творять новий літопис звитяжних справ.

Олександр Козир, голова Гільдії редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області.

Інформація про нас

Безсумнівно, кожен з читачів хоче побачити, а головне – прочитати свіжі цікаві новини. Адже вони інформують про останні події в світі, Україні, Сумщині. Новини України збагачують читачів свіжою інформацією про все те, що відбувається в нашій державі. Свіжі новини Сумщини на БІЖ – це, в першу чергу, новини сьогоднішнього дня. А ще на БІЖ публікуються дуже свіжі новини спорту, культури, економіки, освіти, медицини і т.д., і т.п. Світові оперативні новини теж чекають на своїх читачів. Щодня оновлені новини, які стосуються нашого буття і життя, можна читати тільки на нашому порталі. Словом, тільки БІЖ несе правдиву інформацію читачам про все, що кожну годину і щоднину відбувається в світі, Україні та Сумщині. І все це, звичайно, оперативно, цікаво, своєчасно.